© Володимир ЛІПКАН | 18.02.2023 Кого у вчителі собі берете? З ким радитись плануєте невдовзі? Чи Душу в ньому Ви знайдете? Бо він, такий: чатує на порозі. Як коршуни ви кинулись його протестувати, Самі не тямлячи: про себе перше слід подбати Йому Ви ставите всілякі запитання… Що ж: дурні Ви і Вам мої „Вітання!” Ви самі ґрунт йому…
Tag Archives поезія сенсу життя Ліпкана
© Владимир Липкан 08.02.2023 Роскошь ли это: Плевать на мнение окружающих? Терять уважение столь ускользающе. Не обращать ни на кого внимания, Лишаясь, в том числе, и обожания? Такой сугубо инфантильный пофигизм: Самовлюблённость, ячество и эгоизм. Такое отражение в тумане нарциссизма Как проявление высочайшего снобизма. Надменность, себялюбие и самовосхищение: Не замечать, не видеть никого вокруг себя, Плевать на…
© Владимир Липкан 27.01.2023 Жизнь — не есть линия прямая, Но, в то же время, — не кривая. Жизнь — путь, а окруженье в нём — попутчики. У некоторых роль написана: лазутчики. Стабильны ценности, мировоззренье, убежденья Хотя порою принимаем мы чужие мненья. Но люди в нашей жизни не навечно, Хоть век у каждого и скоротечный. Для…
© Владимир Липкан 24.01.2023 Люди напичканы предвзятыми мнениями, Они оперирует чужими суждениями. Всё усугубляет шаблонное образование: Оно есть путь клише чужих признания. Глупцы, невежды, просто дураки! Озвучивать лишь мнения чужие научились. Наивные простолюдины, невежи, простаки — В идей чужих ловушке незаметно очутились. Тех мнений смысл, которых сами не внимают, Они совсем, порой, не понимают: Где грань между…
© Володимир Ліпкан 23.01.2023 Люди втрачають реальну здатність до мислення, Вони отуманіють від реальності. Вони не можуть адекватно осягати дійсність. Дуріють від власної геніальності.
© Володимир Ліпкан 16.01.2023 Ми бачимо лиш те, Що хочемо побачить. Пораду ми сприймаємо Лиш, на яку в душі чекаємо.
© Владимир Липкан 16.01.2023 Жизнь обретает смысл Когда мы сами предаём ей его. Сначала надо начать действовать, За что-то нужно лихо взяться Потом нет времени на размышленья: С поставленной задачей нужно нам справляться.
© Володимир Ліпкан 16.01.2023 Все буває в серці людському — бурне кохання і тиха журба, світле очікування милих вдома, чорний розпач і лиха лічба, солодкість мрії п'янкої і втома від щастя жаги. Якщо всі рідні з тобою вдома, Напевно, щасливий є ти. Немає тягаря страшнішого За невагомість пустоти. В душі, на серці потемнішало: То жуть, блукати в самоті.
30.11.2022 Володимир Ліпкан Міцний Шлюб - то є комунікація, Душевна і споконвічна колоборація. Довгий шлюб - є пристрасна розмова Довгий шлюб — то мова Бога. Несхитний шлюб – комунікація, Коханих душ геолокація, Пронизлива Творця реінкарнація Кохання спільного вібрація. За мотивами історії кохання Елоїзи до Абеляра