© Володимир Ліпкан | 02.11.2024

 

 

Ми живемо у карколомно дивний вік,

Коли обгортка важливіша є за сутність.

Чекають з нетерпінням батьків заповіт,

І нехтують істотність та присутність.

 

Сам Провід важливіший за Мерця:

Процес вже домінує над людиною,

Невже знівелювало так життя,

Поставивши в розряд з скотиною.

 

Весілля важливіше за любов:

Всі зосереджені на святі, ресторанах,

Відчути неймовірне хочуть знов,

Але життя без змісту невблаганне.

 

Красива зовнішність із приязню замінює кохання:

Стосунки нелукаві зараз вже не практикують,

Смак щирих почуттів підмінений на штучне споглядання,

У месенджерах животіють, самовіддано життя марнують.

 

Людина з розумом уже не в моді:

Не ціниться наразі глузд та інтелект.

Красива упаковка, зовнішність і врода —

Тоді успішний в цьому світі твій проєкт.

 

Час фейків, підлості, лукавства, лицемірства:

Той час, коли розумних кволо занедбали.

Огидного, нудотного й ганебного презирства.

Ковтнуло людство неминучість, бо зітхало.

 

Обгортка розум не замінить,

Бо форма зміст не визначає.

Хай світ нам душі все освітить,

І розум шлях до істини нам розкриває.

Світ обернувся на відмінну протилежність:

І цінності занедбані, і справжній ідеал.

Потрібно осягнути глибину Творця безмежність:

Відчути праведність діоптріїв життя дзеркал.

 

Про автора

Close