Стратегема

Стратегема [Stratеgema, termin V. A. Lipkana]

1. Ключова категорія геостратегічного дискурсу; геостратегічне питання, проблема; думки, імператив стратегічного характеру; оприлюднена наукова геостратегічна концепція стратіарха. Термін використовується в політологічній літературі для позначення основного положення, стратегічної ідеї, що лежить в основі певної стратегії. Стратегема іноді протиставляється тим теоріям геополітики, які засновані на міфологемах і бінарній опозиції атлантизму та євразійства, телурократії і таласократії. Також стратегемою називають коротку фразу, твердження, введене певним стратіархом і котре асоціюється з його вченням. Думки окремих осіб щодо стратегії не є стратагемами.

2. Секторальні стратегії державної політики як напрями політико-безпекової практики, що сформовані та реалізуються відповідно до найбільш важливих сфер життєдіяльності, виступають складовим елементом еталонної моделі геостратегії.

геостратегія сучасної Української Держави, яка має базуватися на стратегічних національних цінностях та інтересах, позитивних та успішних сталих традиціях державо-, націо-, безпеко- і правотворення і визначати стратегічну архітектуру з урахуванням стратегічних національних пріоритетів. На даному рівні геостратегія інтерпретується як: 1) теорія; 2) практика; 3) нормативно-правовий акт;
геостратегія реалізується через секторальні стратегії державної політики стратегеми як політико-безпекова практика відповідно до найбільш важливих сфер життєдіяльності. Ключовим інструментарієм реалізації секторальних стратегій державної політики виступає стратегічне управління, яке включає механізми стратегічного планування, прогнозування, передбачення та стратегічних комунікацій на основі стратегічної культури, які уможливлюють повномасштабну і гарантовану реалізацію стратегічного потенціалу, забезпечення ефективного функціонування об’єктів стратегічної інфраструктури;
геостратегія як нормативний акт характеризується наявністю гіперзв’язків і формує ієрархічну систему нормативно-правових актів , що регулюють суспільні та міжнародні відносини у сфері геостратегії через секторальні стратегії як акти стратегічної правотворчості. Останні виступають ядром правового регулювання суспільних і міжнародних відносин у найбільш важливих сферах життєдіяльності. Стратегії як акти стратегічної правотворчості регулюють відносини у сфері реалізації стратегем.

У теорії геостратегії, засади якої розробляються професором В. Ліпканом, поняттям “стратегеми” позначають напрями державної політики в найбільш важливих сферах життєдіяльності. Легалізація даних напрямів відбувається у відповідних актах стратегічної правотворчості – стратегіях державної політики.

Стратегемність мислення виступає відмінною рисою інтелектуальної еліти, стратіархів, які формують, творять і реалізують стратегічну політику держави. У межах стратегемного мислення ментальні процеси відбуваються лише на стратегічних рівнях, які формується стратегічною меритократією.

Національна геостратегія має складатися із сукупності різноманітних стратегем, які накопичуються кожним поколінням правлячих еліт і потім складаються у певний алгоритм, прораховану послідовність дій, спрямованих на досягнення утаємниченої, прихованої мети з урахуванням психології різних цільових аудиторій, на які спрямовано вплив, становища та інших ключових параметрів геостратегічного ландшафту.

Одним із перекладів із китайської слова „стратегема” є хитрощі.

Більше того, в Хадісі, який приписується пророку Мухаммаду, також вказується: „Війна — це хитрощі” (араб. الحرب خدع‎, al-harb khuda’un)”. Хитрощі передбачають використання талановитим стратегом будь-якої підступності.

Отже, стратегеми та геостратегія є найвищою мудрістю та хитрістю, спрямованою на реалізацію стратегічних національних інтересів, тобто на досягнення конкретно визначеного стратегічного результату.

Див. також: