© Владимир Липкан | 15.12.2024 Один священник тихо умирал, Всю Жизнь других он утешал. И перед смертью фразы обронил, Всё то, чему всю жизнь учил. Какой же грех самый большой, Чтоб жизнь не оказалась столь пустой. К чему нам надобно стремиться, Чему потребно научиться? Большим грехом есть слабого обидеть, Порою, сделав это, можем не увидеть. И…
© Владимир Липкан | 14.12.2024 Дорога в жизни есть у каждого своя: Кому извилиста, полога, чуть видна. Кому прямая, просто надобно идти, Кому с преградами, преодолеть бы их в пути. Порою, мы кого-то ожидаем, И сами этого не понимаем, Мы время понапрасну тратим в ожиданьи, А жизнь проходит — это не свиданье. Мы ждём рассвета, ждём…
© Володимир Ліпкан | 14.12.2024 Ти стер мій вірш. Мені. Шкодá. Там гарні й щирі, від душі були слова. Вони немов енергія від серця і добра. Енергетичний щит і твоя зброя, Тож не стирай, якщо на то лиш твóя воля...
© Владимир Липкан | 13.12.2024 Что от счастливых может прилететь? Ведь только в счастье жизни свет. Они живут в нём существуют: Другим отрадно счастие даруют. От мудрых стоит что нам ожидать? Поддержку, понимание они способны дать. Направить, подсказать и не злорадствовать, С душевной добротой в делах участвовать. А что нам ожидать от озлоблённых, Пассивных, удручённых и…
© Володимир Ліпкан | 11.12.2024 В шаленім вирії подій, У круговерті тій нещадній, Вершать нам букви бал із мрій Бо ми є центр — не другорядні. Ми зміст у слова визначаємо, Бо вартість достеменно знаємо. Кліше, шаблони, мовні трафарети — Не може мова жити під багнетом. Не може мова в тіні розвиватись, На волі і свободі має…
© Владимир Липкан | 11.12.2024 Гласный, гласный и согласный, Буквы мчат стремглав в слова, Тексты, рифма – не напрасны Пусть ликует голова! Тексты, смыслы, предложенья Полисемии проявленье: Сути, формы, красоты Буквы-буквочки — предел мечты. Ясность, простота, логичность, Доступность смысла и открытость, Ох, Буквы, жизнь в слова слагаете, Контекст и текст в единстве раскрываете!
© Владимир Липкан | 08.12.2024 Родительство экспрессом пролетело: Пелёнки-распашонки, садики, цветы. Так быстро, незаметно опустело, Ведь повзрослев, детишки из дому ушли. У каждого своя семья, проекты и заботы, Свой график, планы, жизненный уклад. Не так уж притягательна домашняя работа, Спешить: зачем? Всё невпопад… Детишки очень быстро повзрослели, Признаюсь, насладиться ими не успел. Бах, в одночасье как-то…
© Володимир Ліпкан | 08.12.2024 Питання віковічне маєм розв'язати: Як правильно Державу нашу називати? Успадкувавши малоросійські уподобання, Киваючи на історичні аналогії незазіхання, Чи то республіка, чи просто: Україна, Відлуння недоладності, незграбність форм правління. І досвід Скоропадського, Бандери і Стецька, Невже в сучасників так думка занизька? Чи може думку маємо свою творити, Бо НАМ в Державі Українській жити! …
© Володимир Ліпкан | 07.12.2024 До кого ми слова свої звертаємо, Тому і думку власну нагадаємо. Але йому це зовсім не потрібно, Він сам вселяє зміст, що йому видно. Слова людина змістом наповняє, Виходячи із сутності, яку насправді має. Людина судить всіх на власний розсуд, лад, Тож зміст у кожного — грайливий водоспад. Виходячи із досвіду…
Лінгвоцид [Linguocide] від (лат. lingua — мова та лат. caedo — вбиваю) - цілеспрямоване нищення української мови як визначальної ознаки української нації. Відбувається з боку Росії впродовж багатьох століть, є незаперечним історичним фактом та визнаний рішенням Конституційного Суду України від 14.07.2021 № 1-р/2021. Лінгвоцид є складовою політики геноциду проти українців на тимчасово окупованих територіях. Українська мова як важливий чинник національної ідентичності і державотворення…
