МОВЛЕННЄВА БЕРЕГИНЯ. РЕКВІЄМ ПАМ’ЯТІ ІРИНИ ФАРІОН

© Володимир ЛІПКАН

19.07.2024

Світлій пам’яті Берегині Української мови, справжньому носію Гена Українця — Ірині Фаріон присвячується (була вбита у Львові у подвір’ї власного житлового будинка 19 липня 2024 року увечері)

 

Сьогодні вбили Берегиню:

Істотну, Мовленнєву Господиню,

Вона як осередок Мови, екзистенції й буття,

Культуру українську прагнула здійняти з забуття.

 

Ген українців та ідея нації,

Державність наче то реінкарнація.

Життя поклала на вівтар Свободи,

Долаючи клятьбу, опанувала волі сходи.

 

Бажала правду історичну донести,

Сучасність осягнути, вдумливо боротись,

Той прапор ідентичності у серці пронести,

Щоб знову на ті граблі нам не напоротись.

 

Критикувала апогей брехні і лицемірства,

Відкрито, справжніми всі речі називали іменами.

Китай — є ворог України, блазень чужовірства,

Якими б не прикрився ласими словами.

 

Філологічна правда — то був дійсний зміст,

Ірина мали справжній від природи хист,

Бо Мову треба серцем відчувати

Щодня плекати і розумно розвивати.

 

Різка почасти, бо правдива,

Словами багатьох виводила наживо,

Бо сіяла любов, повагу власної історії,

Щоби віками не подорожували у чужих ми акваторіях.

 

Вона вважала Мову засадничою для нації:

Не може бути іншої у нації конфігурації.

Бо з Мови починається державницьке життя,

Вона є смислом ідентичності, ґенези й саморозкриття.

 

Бо Мова — стрижень Української Держави,

Не може важливішої для неї бути справи,

Ген Українця є, або його нема —

Все решта беззмістовне і тваринне як життя!

 

Війна втрачає весь ідейний зміст

І трансформується на боротьбу за тварне виживання.

Ірина мала від природи дивний хист,

Надаючи всім явищам свої оповідання.

 

Ірина — чуйне серце націоналізму,

Сучасний прапор мультикритицизму,

Полум’яний поборник ідентичності, свободи нації,

Утилізатор лібералів, розумової кастрації.

 

Ірина — провідник філологічної свободи,

Любов до Мови прививала, мовленнєву вроду.

Вона нас закликала Мову українську боронити,

Чужинські смисли в себе в душу не впустити.

 

Життєвий нам заповідала Маніфест:

Чужинців вигнати, передусім із голови у сóбі,

Любити націю, історію, культуру — це є квест,

Одвічно розвиватись і не бути у жалобі.

 

Нескореність і принциповість, певна різкість,

Жадання відновити націю в віках,

У неї так відчутна: діоптрична місткість,

Без мови Ідентичність — то є крах.

 

Діячка, доктор, вдумлива філологиня,

Митець сучасності, національна авторкиня,

Як рано відійшла у Небо… В добрий час,

Хай справи Ваші стануть спомином про Вас.

На небосхилі нова зіронька зійшла:

Ірина Фаріон там місце зайняла…

Хай чуйний спомин справами живе,

І Українська нація в віках цвіте!