Інфраструктурний баланс

Інфраструктурний баланс[Infrastrukturnyj balans, termin V. A. Lipkana]

1. Система показників, які характеризують оптимальне співвідношення векторів безпеки, розвитку, гордості та відповідальності у геостратегії держав (коаліцій держав) у найбільш важливих сферах життєдіяльності (геостратегії, інфраструктурній, пол-ітичній, економічній, інформаційній, воєнній, соціальній, гуманітарній, науково-технологічній, екологічній та інших) на локальному (об’єктовому), місцевому, регіональному (галузевому), субрегіональному, державному (національному) та гло-бальному рівнях.

2. Система стримувань і противаг у сфері реалізації стратегії ДІФСП, яка означає, що жоден із суб’єктів даної стратегії не може бути наділений повноваженнями більшими за іншого, а також кожен із суб’єктів має бути наділений правом впливу у даній сфері один на одного. Інфраструктурний баланс є визначальною характеристикою інфраструктурної стабільності; натомість не обов’язково супроводжується наявністю балансу інфраструктурних інтересів. Головне призначення І. б. полягає в можливості здійснення різних видів інфраструктурного контролю над інфраструктурним ландшафтом. І. б. є необхідною умовою подальшого розвитку і процвітання будь-якої цивілізації, а його відсутність — шлях до інфраструктурного дисбалансу, домінування та встановлення контролю над інфраструктурним потенціалом інших країн і, відповідно, збільшення стратегічного високо-технологічного відриву і як наслідок експоненційного збільшення конфліктоґенності у сфері реалізації стратегічних цілей суб’єктами геостратегії по усьому світу (термін В. А. Ліпкана). Антонім: інфраструктурний дисбаланс.

Ліпкан В.А. Стратегія державної інфраструктурної політики України: словник. Київ: В. А. Ліпкан, 2023. 252 с.