Індоктринація

Індоктринація[Indoktrynacija]

свідомий, цілеспрямований процес прищеплення людині світоглядних ідей, політичних поглядів, думок і переконань, установок, когнітивних стратегій, доктрин, смислів, наративів або професійних знань, які вона починає сприймати та ідентифікувати як власні і діяти догматично і некритично відповідно до них, фактично реалізуючи самостійно, але несвідомо, чужу волю. Термін І. з’явився у своїй першій формі в 1620-х роках як endoctrinate, що означає навчати або інструктувати, і було утворено з французької чи латинської мови. Стосовно геостратегії та інфраструктурної політики І. означає процес просякнення тими чи іншими концептуальними ідеями, доктринами, думками, стратегічними наративами із наступним некритичним його сприйняттям суб’єктом, на якого чиниться вплив. Класичні приклади індоктринації: 1) геополітична парадигма іманентності біполярного світу; 2) геополітичний антагонізм телурократії і таласократії; 3) протистояння англосаксонського світу Ватикану; 4) прищеплення споконвічного існування наявності вісі зла, з якою має „хтось” завжди боротися; 5) одвічне протиставлення держави таємним клубам, сіті тощо.

Ліпкан В.А. Стратегія державної інфраструктурної політики України: словник. Київ: В. А. Ліпкан, 2023. 252 с.