Геостратегія VS Геополітика

Геостратегія VS Геополітика [[GeostrategijaVSGeopolityka]—

комплексна стратегія системної інтелектуальної інтеграції зовнішньої політики, за допомогою якої реалізують стратегії у найбільш важливих сферах життєдіяльності в усіх видах просторів. Геостратегія включає в себе стратегічне планування, прогнозування і передбачення, спрямовані на досягнення стратегічних цілей владних еліт. Її основне спрямування — формування стратегічних горизонтів як простору реалізації стратегічних національних інтересів. Геостратегія реалізується за допомогою професійної майстерності та мистецтва проактивного та адаптивного управління макросистемами в умовах невизначеності; геополітика — за допомогою технологій і сугестії. Якщо геополітика виступає когнітивною системою, за допомогою якої здійснюється управління у геополітичному просторі, певними ідеологемами, то геостратегія є конкретним інструментом досягнення визначеного і бажаного рівня реалізації стратегічних цілей. Геополітика є поняттям ширшим за формою, але не за змістом, оскільки воно є більш абстрактним, має зумовленість географічними чинниками; геостратегія передбачає наявність чітких цілей, ресурсів, можливостей і пов’язаних між собою єдиними цілями та завданнями секторальними стратегіями у різних сферах життєдіяльності відповідно до необхідності реалізації стратегічних пріоритетів. Геополітичні цілі виступають орієнтиром, вони є більш розмитими і здебільшого становлять не стільки реальний і досяжний, скільки бажаний стан системи відповідно до ідеології правлячої еліти, що ґрунтується на засадничих положеннях теорії геополітики. Своєю чергою, геостратегія є конкретною, вона реалізується у визначеному просторі, часі і механізмах досягнення. Геостратегія не обмежується геополітичним простором, адже стратегія є ширшою за горизонтом реалізації, тому геостратегія реалізується у геостратегічному просторі, який включає і землю, і воду, і повітря, і космос, і кіберпростір, і простір функціонування штучного інтелекту, і позаземний простір. Відтак ключовим і системоутворювальним концептуальним простором формування геостратегії виступають стратегія і політична географія. Геостратегія є метаконтекстуальною, вона не залежить від конкретних історичних умов її розроблення, адже стратегія має власні наперед визначені принципи і засади реалізації; натомість її конкретизація відбувається у галузевих / секторальних стратегіях, в тому числі стратегії державної інфраструктурної політики, які можуть бути зумовлені: стратегічними пріоритетами, горизонтом стратегічного бачення владних еліт, рівня інноваційно-інвестиційної спроможності, інфраструктурного потенціалу, приналежністю до країн шостого технологічного укладу, наявності високотехнологічної промисловості, здатності до солідаризації інших держав навколо реалізації власних стратегічних цілей, рівнем стратегічної культури та мислення тощо. У межах секторальних стратегій, в контексті творення геостратегії, можуть існувати різні стратегічні завдання, які ними мають вирішуватися: починаючи від рівня забезпечення стратегічної безпеки та стабільності до аналітико-прогнозного рівня формування стратегічних горизонтів передбачення з метою формування ефективної геостратегії, спрямованої на майбутні розв’язання стратегічних завдань у стратегічній перспективі. Геостратегія є продуктом меритократії і відповідних талантів — стратегічних архітекторів, якічерез ухвалення нестандартних рішень формують гарантовані умови досягнення стратегічних збалансованих цілей; водночас геополітика виступає знаряддям не лише демократичних а й інших режимів щодо встановлення власного панування.Геополітика формує цивілізаційний вимір нації лише в якості форми, не за змістом, у ній враховуються здебільшого географічні фактори, яка визнаються домінантними; в рамках теорії геостратегії, окрім зазначеного, включаються питання націософії, націоґенезу, сакрального ландшафту, ідентичності, гуманітарної аури нації, балансу геостратегічного ландшафту.

Ліпкан В.А. Стратегія державної інфраструктурної політики України: словник. Київ: В. А. Ліпкан, 2023. 252 с.