Геостратегія (культурологічний підхід)

Геостратегія (культурологічний підхід)[Geostrategija (kulturologičnyj pidhid)]—

1. Каскадний системний концептуально-інтелектуальний та силовий інструмент творення національної ідентичності в рамках стратегічних пріоритетів, за допомогою якого плакати ми будемо лише від щастя та радості, терпіти ми не будемо жодної образи та натяків на позбавлення незалежності або переписування історії, а милість будемо проявляти лише до тих, хто поважно та гідно ставиться до нашої історії та до нас, поважає українські стратегічні національні інтереси. Ми є нащадками великого роду, тому майбуття нас як усвідомленої, історичної, національно ідентичної нації можливо лише за умови не лише розроблення, а й передовсім реалізації власної геостратегії, поза контекстом будь-яких обмежень та впливу зовнішніх сил.

2. Створює умови та засади для розроблення технологій з реалізації національних та стратегічних пріоритетів, протидії потенційним та реальним загрозам та небезпекам будь-якого характеру в усіх видах просторів і вимірів, включаючи космос та кіберпростір, а також біологічний простір у стратегічній перспективі.

3. Могутнє підґрунтя для нового підходу творення власної story (це наратив, це оповідь країни про себе, це своя історія і культура, викладена для загального популярного вжитку), причому як для своїх співгромадян, так і для світу в цілому; виступає світоглядним джерелом війни за знання, за медіа, за вибудовування певної мережі тих, хто знає, нетворку притомних, за вибудовуванням горизонтальної схеми тих, хто усвідомлює теперішню роль України на світовій арені (за О. Забужко).

4. Головне дзеркало, яке прискорить процес її опритомнення, її повноцінного входження у світове співтовариство як сильної та ефективної держави — Української держави — із визначеною та самоусвідомленою самоідентичністю, сформованою інтелектуальною елітою суспільства, здатною формувати дороговкази майбуття і розширяти горизонти розвою соціальної системи та національного генотипу в умовах перманентних трансформацій та зміни глобальних сил. Збагнувши самотність на власній землі, маємо стати активним суб’єктом будови нової архітектури світового порядку, вибороти врешті-решт право української нації на впорядкування та управлінням власним життям за законами свого етносу, сформованого багатотисячолітньою історією (за Л. Костенко).

Ліпкан В.А. Стратегія державної інфраструктурної політики України: словник. Київ: В. А. Ліпкан, 2023. 252 с.