Архів публікацій категорії Поезія

У даному розділі розміщені результати моєї власної творчої спадщини, увиразнені у поетичній формі. З урахуванням широких горизонтів пізнання, фактичної їх неосяжності, моя поезія не обмежується лише вічними темами кохання, емоцій, сенсу життя тощо.

Оскільки я багатогранна особистість, то і власну наукову спадщину, також поінколи вміщую в рамки поезії. З часом ідея фрагментації надихнула мене до розширення поетичної матриці на інші сфери. Таким чином, мною було впроваджено новаторську ідею і започатковано такі напрями як політична поезія, наукова лірика, фінансова поезія.

Диктатура грошей у сучасному несправедливому антагоністичному світі перетворила матеріальні речі на дороговказ і беззаперечний сенс життя багатьох людей. Цінність як категорія була нівельована до ціни. Саме тому, у своїй поезії я часто звертаюсь до розлогих філософських тем, особливе місце посідають ті поетичні твори, в яких я апелюю до Творця, Мудреця для отримання відповідей на складні світоглядні питання.

Важливо не лише просто кохати, а й говорити про це. Тому окремо в своїй творчості я виділяю різноманітні оди, вітання на свята тощо, які об’єднані до рубрики поезія вітання.

На жаль життя тіла і душі є неспівмірними, через що окремий пласт моєї творчості посідають поезію журби, що увиразнюється в елегіях, і поезія прощання, виражена в реквіємах.

Тож, відповідно до компонентів моєї поетичної творчості було виділено наступні окремі підрубрики:

Результати моєї поетичної творчості також розміщені на сайті Укрліб

 

Мною опубліковано три збірки власних віршів.

Струни серця_1Ліпкан В. Струни серця. Київ : Текст, 2006. 280 с.

 

Липкан В. Автографы души : [сборник стихов]. Киев. ФОП О. С. Ліпкан. 2011. 170 с. Автографи_1

 

 

 

 

 

 

 

Ліпкан В. Потік : поезії. Київ : Видавець Ліпкан В. А., 2025. 152 с.

© Владимир Липкан | 05.03.2025     Многознание уму не научает, Ум по жизни многим помогает, Иногда бывает — горе от ума, Жизнь у умных, очевидно, не легка.   Много знать, не значит мудро мыслить. Много умных в знаниях своих зависли. Ум природой дан, не институтом, Ведь диплом есть модным атрибутом.   Мыслить: значит самопознавать, Уметь вопросы самому себе задать.…

© Владимир Липкан | 28.02.2025 Суетность, хлопотность и вечноозабоченный народ. Куда лихая безрассудно всех их по утрам несёт? В такой угрюмости, шныряя, в раболепной суете, Вся злость и гнев, зловонием зияет в дикой наготе. До очумелости людей вознёй, заботами душнят, Тревожные безвременно несчастны — жизнь их сущий ад.   По мотивам Ф. Достоевского "Иди от"

© Владимир Липкан | 28.02.2025   Нам нужно научиться удовольствие от жизни получать: Играть с ребёнком в игры, завтрак приносить в кровать, Купаться вместе в ванной с лепестками роз, И вместе наслаждаться глубиною сладких грёз.   С ребёнком телевизор вместе посмотреть, В приставках или играх — ВМЕСТЕ повисеть, С женой на челенджах диеты посидеть, В кино сходить, попкорном похрустеть, С…

© Володимир Ліпкан | 25.02.2025   Як задовбали ці геронтократи: Суцільні довбані дегенерати. Ногою вже в могилі геть стоять, І очі смертю вже відверто мерехтять.   Недолюдки і справжні людожери, Життя і Душ пожадливі зажери. Війна одвічно покручів цих притягає, Мерзотник в мирі щастя шлях не має!   Не має розуму, як у балансі жити, Скотина хоче всіх в крові…

© Владимир Липкан | 24.02.2025 Бросайте, что вытягивает жизненные силы, Бросайте: молча, тихо, быстро уходя. Каким бы не казался нам объект красивый, Нельзя жить вечно в лицемерьи, не любя.   Бросайте, просто оставляйте, уходите, От тех, кто вас изматывает, истязает, С собою ничего в дорогу не берите: Со временем и смысл в этом пропадает.   И не пытайтесь что-то видоизменить,…

© Володимир Ліпкан | 19.02.2025   А світ продовжував в брехні купатися, Своїми версіями "миру" упиватися. Кому ресурси треба, хто по гроші - Тепер вже точно знаємо: де гниди, а де воші…

© Владимир Липкан | 14.02.2025   Чего мы ждём от тех, кто нас не любит и не ценит: Чтоб оценили, полюбили так, внезапно, вдруг? Такой подход нас целиком и вовсе обесценит, Нам осознать потребно, разорвав порочный этот круг.   Безлики чаянья, надежды, упованья, Когда вас обижают, уязвляют без причин и основанья, Когда расстраивают, пыжатся задеть всё побольней, А вы стараетесь…

© Володимир ЛІПКАН | 14.02.2025 Збірка поезій становить плід творчих пошуків автора в період з 2011 по 24 лютого 2022 року. Насичене знаковими подіями буремне життя не могло полишити байдужим до того, що діється навколо, потоку тих життєвих подій та змін, які відбувалися навкруги. Це і екзистенційна поезія, питання війни і миру, віковічні проблеми батьків та дітей. Окремо виділив і…

© Володимир Ліпкан | 07.02.2025   Туга —  це почуття глибокого страждання. У жодній мові слово це не має спонукання: До дій чи бездіяльності, до відчуттів, Така лексема — суто як номінатив.   Страждання за природою екзистенційне, То не причина і рушій у провінційних. Воно глибинне, недоречно хворобливе, І незрівнянне почуття, хоч і мінливе.   Туга охоче в глибини душі…

© Владимир Липкан | 07.02.2025     Наши Дети, по сути, — не наши Дети. Хоть и милее всех для нас они на свете. Они для Жизни: дочери и сыновья Ведь Жизнь мудра и бдит сама себя.   Они являются чистейшими на свет, Сквозь плод любви от вашей? Нет! Хоть через вас они торжественно проходят, Но не из вас их…

Close