Архів публікацій категорії Дитинство

У цій рубриці читач порине у затишний, безтурботний і сонячний простір спогадів, сповнений щемливої ніжності.

Ця Рубрика моєї поезії розкриває глибоко імпресіоністичний характер дитинства як дивовижної миті, що швидкоплинно, мов ранкова роса, минає на травинах нашої пам’яті, назавжди лишаючи солодкий присамк наче поцілунок коханої на вустах.

Крізь чуйні метафори тут оживає усвідомлення того, як важливо дорожити кожним подихом і кожним кроком дитини, поки казка ще є реальністю, а батьківський дім залишається для неї найтеплішим прихистком душі, потаємним містом реалізації мрій.

Це поетичне нагадування про цінність кожної миті, яка назавжди закладає витоки людського характеру та зігріває серце протягом усього життя.

31.01.17 © Володимир Ліпкан Казковий соняшник, любов’ю оповитий, Він нам охоче розповість Про те, який він є несамовитий: Сьогодні соняшник – наш гість.   В весінній ранній і чудовий час, Я спочиваю, насолоджуючи Вас: Зелені стеблі мають снагу Я навесні до сонця маю спрагу.   В годину літню, сонячну прекрасну Коли світанок чудний ясний, Його я з радістю чекаю Надію…

04.09.2015 © Липкан Владимир Написание этого стиха стало следствием накопившейся злости и отторжения войны. Очередной каплей стала смерть сирийского 3-летнего мальчика, который не доплыл до берега Турции… http://nv.ua/world/countries/foto-pogibshego-malchika-migranta-shokirovali-tsivilizovannyj-mir-66922.html   Если гибнут невинные дети, То виноваты все мы – на планете! Зачем цветам так рано умирать Не жить, без счастья погибать?   Зачем же мы тогда живем? Кому мы строим отчий…

26.02.97 Под ревы громогласных волн, Бушующих, рычащих, Рыбак услышал чей-то стон, И звук, неведомый, манящий.   Уж солнце опустилось, Ветер поднялся, И все переменилось: Он понял — там дитя!   Оно кричало, словно ангел, И голос нежный и простой, Он заглушал волны плесканье И делал шум сей не такой.   Но вдруг крик резко оборвался, И воцарилась тишина. Один стоять…

12
Close