ЧУДОВИЙ СОНЯШНИК

31.01.17

© Володимир Ліпкан

Казковий соняшник, любов’ю оповитий,

Він нам охоче розповість

Про те, який він є несамовитий:

Сьогодні соняшник – наш гість.

 

В весінній ранній і чудовий час,

Я спочиваю, насолоджуючи Вас:

Зелені стеблі мають снагу

Я навесні до сонця маю спрагу.

 

В годину літню, сонячну прекрасну

Коли світанок чудний ясний,

Його я з радістю чекаю

Надію й щастя я плекаю.

 

Я усміхаюсь сонцю ясно,

Адже воно завжди прекрасне,

Я посланець від сонця на землі

Я чудотворець істини, краси.

 

Моє насіння, мов палке кохання

Воно шле людям привітання:

Чим більше я насінням посміхаюсь

Тим більше в поле повертаюсь.

 

Бо восени, коли жнива,

Моє насіння поле покрива:

Я сію всім добро і силу

Моє насіння істинно красиве.

 

Зима коли ж на дворі мальовнича

Я сплю в полях, неначе садівничий:

Спостерігаю за всіма

Зима — це час, коли немає обертя.

 

Тож соняшник строкатим є від Бога:

Він щастя є і засторога:

Коли насіння влучно не впаде,

То соняшник не вродить і помре.

 

Коли ж насіння на родючий ґрунт впаде,

Ідея ця повік-віків живе:

Вона розквітне у віках

Бо соняшник, немов той вільний птах.

 

Його насіння – крила для свободи,

А пелюстки як вогнище століть.

Бо Соняшник це істинна безодня

Дороговказ від лихоліть.

 

Цвіти на радість добрим людям

Будь захистом для кволих і слабких,

Хай іскрометність колориту

Слугує прикладом для нас усіх.

 

Робив сьогодні 31 січня 2017 року домашнє завдання із сином. Це дуже хвилююче відчуття: бути батьком! Не просто купувати подарунки, бавити дітей, а знати, що якщо потрібно написати вірша, або допомогти у мистецтві, то син підійде до Батька!