Безпекоренесанс (причини та наслідки)

Безпекоренесанс (причини та наслідки)[Bezpekorenesans (pryčyny ta naslidky), termin V. A. Lipkana]

1) безпекознавчі вчення, що стали розвиватися наприкінці ХХ — на початку ХХІ століття;

2) закономірний процес відродження усвідомленого стратегічного інтересу до безпеки, обумовлений низкою об’єктивних і суб’єктивних, загальноцивілізаційних і специфічних чинників, які визначають швидкість, спрямованість, глибину та характер, взаємозв’язок процесів у сфері безпеки. Значний науково-практичний інтерес викликає аналіз причин безпекоренесансу у світі, і зокрема в Україні. Слід сказати про дію чинників загальноцивілізаційного характеру. Їх вплив суттєво посилився після агресії Росії проти Грузії у 2008 році, триваючої агресії Росії проти України з 2014 року, спроба утворення засад для неполярного світу, радянський реванш і загроза повномасштабної війни Росії проти України у лютому 2022 року. Основними причинами відродження та актуалізації потреби в безпеці є: перебудова стратегічної архітектури, демократизація і гласність; гуманізація суспільних відносин; активізація екстремістськи налаштованих груп та організацій; мілітаризація міжнародних відносин, і як наслідок численні військові конфлікти як засіб вирішення міжнародних спорів; виникнення нових держав, у яких несформована достатня система національної безпеки; інституційна криза державної безпеки, відповідних її теорій; стратегічна непослідовність міграційної політики; зародження нового безпекознавчого мислення; швидке зростання зубожілих верств населення, а також бідних держав; професіоналізація сфери безпеки; намагання позбутися комплексу моносистемоцентризму, коли прерогатива забезпечення безпеки належить лише державній системі та її органам із залученням приватних військових корпорацій. Процес безпекоренесансу призвів до наступних наслідків: спричинив утворення неосистеми глобальної безпеки, вихід США з договору про ПРО-2, проголошення Україною наміру вступити до НАТО, а також відновити статус ядерної держави; призвів до підвищення надійності забезпечення особистої безпеки; заклав підвалини до формування неополярного світу; сформував поле для інтеграції систем безпеки різного рівня; започаткував процес активного включення громадських організацій та окремих громадян у процес забезпечення безпеки; заклав ґрунт для формування та ефективного функціонування системи недержавного забезпечення національної безпеки як органічної підсистеми національної безпеки; створив сприятливі умови для формування цілісної системи знань про безпеку; сприяв розвінчанню ілюзій щодо ототожнення державної і національної безпеки; забезпечив базу для руйнування архаїчних уявлень про безпеку та її місце в житті конкретної людини. Водночас безпекоренесанс вкрай ускладнив геополітичну ситуацію, через те, що прагнення уведення держав до колективних систем безпеки відбувається без урахування особливостей функціонування відкритих нелінійних систем, які саморозвиваються, що призводить до формування систем безпеки на некоректній методологічній основі, а згодом закладає атрибутивний механізм дестабілізації (термін В. А. Ліпкана).

Ліпкан В.А. Стратегія державної інфраструктурної політики України: словник. Київ: В. А. Ліпкан, 2023. 252 с.