© Володимир ЛІПКАН | 2404.2026-2509.2026

 

ЄВГЕН КОНОВАЛЕЦЬ: ДУХОВА СУВЕРЕННІСТЬ СТРАТІАРХА

(Історико-біографічний епос)

У першій частині третьої глави розгортається запеклий, наступальний етап асиметричної відповіді підпілля на окупаційний тиск та лещата Голодомору. Автор на основі гострих історичних паралелей із сьогоденням висвітлює практичний збройний Чин нової генерації воїнів, маркований пострілами Миколи Лемика та Григорія Мацейка у Червневому трикутнику. Епос відображає сувору націософську деконструкцію емігрантського політиканства, випалюючи рабське шморкотіння і трансформуючи розпорошені маси знеособленої черні на монолітний прайд суверенної нації.

---

Розділ V.

Еміграція та розгортання таємного мілітарного тарана

Глава 3. 

Асиметричний інстурмент Чину: паралельні інституції, випалювання булькотіння та прагматизм суверенної волі Стартіарха

Частина 1.

Святе залізо у вогні: від знеособленої черні до суверенної нації нації

Державність не випрошують у просторі глухонімих — її кують святим залізом Чину.

Володимир ЛІПКАН

З одного боку лиха роздирають,

А з іншого — радянська влада жме.

То ж скільки нація то сили має,

Що дух не вбити, завжди він живе!

 

У відповідь Микола Лемик учинив убивство емісара,

Що особисто Джугашвілі представляв.

Тож гідна й велична національна справа —

Смерть ворогам і тих, хто на нарід наш зазіхав!

 

Тавро потрібно змити знеособленої черні,

Повстати з попелу розтоптаних дзеркал,

Думки прибрати про знедолення мізерні,

Діоптрії залаштункові відкривають свій портал.

 

Святе залізо Чину, блискавка карального металу,

Дух камінний запеклих, автохтонних поколінь,

Так ділом, а не словом нація історію кувала,

Долаючи клятьбу і низку віковічних потрясінь!

 

Окрім москвинів розбиралися і з польськими ми ворогами:

На жаль, лиш ділом: не доходило словами.

Броніслава Перацького і знов у червні упритул убили,

Бо особисто на Галичині під проводом його злодійства учинили!

 

Як наслідок, чомусь Бандеру заарештували —

Причім до замаху, про нього навіть і не знали.

Вони самі зліпили ідола повстання,

Етап новий постав національного змагання.

Убивство вкорінило геть новий менталітет:

Що українці — воїни, не буде більше паритет!

 

ОУН випалювала рабське шморкотіння:

Про дипломатію, легальність визнання державності —

Це все базікання постійне, беззмістовне булькотіння —

Доводити повсюди форми власної безправності!

 

Безкомпромісна і кривава, і жорстока боротьба —

Для нації державної — єдиний незворотний шлях,

Бо доля для народа кожного виборюють в боях,

Творити треба ділом, а не на гучних словах!

 

Огнем й мечем, каральним лезом, блискавкою сталі,

Кувалась доля Коновальця, мілітарний Чин.

Покласти край мрезотній отаманщині тривалій,

Поза прикрасами, кривавим гартом, маривом чужих картин.

 

Не слід у душу українцям залізати,

Не треба смуток, розбрат й чвари досередини нести.

Вам у кордонах польських чи московських прозябати —

А Україні власний чин вже час звести!