© Володимир ЛІПКАН | 2404.2026-0909.2026

ЄВГЕН КОНОВАЛЕЦЬ: ДУХОВА СУВЕРЕННІСТЬ СТРАТІАРХА

(Історико-біографічний епос)

Друга глава четвертого розділу історико-біографічного епосу переносить читача у вир Української революції та формування перших стрілецьких куренів. Автор розгортає нищівний і запеклий паралельний Realpolitik-аналіз прорахунків еліт. Поема об’єднує події 1918 року — федеративну грамоту Скоропадського з Москвою, яку охарактеризовано як зраду, та повстання Директорії — з кривавими прорахунками сучасності (Крим, Чонгар, Гостомель). Епос стає пророчим маніфестом проти кабінетного серіального популізму та закликає плекати національний інтелект в рамках формування стратегічної меритократії.

Розділ IV.

Війна Австро-Угорської імперії та народження Стратіарха

Глава 2. Державоренесанс та удар по популізму

Частина 1. Лютневий шанс Керенського та зшивання куреня

Що ж знов історія і Керенський дали нам унікальний шанс,

Лютнева Революція вже неминучою була.

Щоб відновити нам державо- і безпекоренесанс,

Держава Українська вірний шлях на розвиток взяла!

Вир української і визвольної революції —

Рятунок обсягів і самостійності держави —

Все відповідно з чином Орлика тієї Конституції

Такі у Коновальця вже постали стратегічні справи.

Із лідерами руху він відкрито спілкувався,

З Грушевським, і Міхновським, і Петлюрою.

Ідей він власних самостійних також не цурався,

Поборником держави був національної і вільної натури.

УНР відкрите і сміливе проголошення,

Шляхи для побудови власної держави відкривали.

Австроугорський намір для Галичини — спустошення,

Мури зневіри між братами лютою стіною розділяли.

Володимир Ліпкан, Євген Коновалець, епос Духова Суверенність Стратіарха, ілюстрація до Розділу четвертого Глава 1 Частина 2. — Полон як каталізатор епохи та виплавлення сталевої волі Стратіарха. Художня візуалізація до Частини 2 («Каталізатор епохи: гартування у полоні») Глави 1 епосу Володимира Ліпкана «Євген Коновалець: Духова Суверенність Стратіарха».

Тут Коновалець знову оприявнив лідерські задатки,

Створив загін — спочатку Галицький і Буковинський,

Очолив курень він, де воїнів були десятки,

А згодом Січовий постав — загальноукраїнський.

Отак: огнем й мечем там гвардія кувалась,

За Коновальця ще стрільцями січовими називалась,

Проте тоді вже майже геостратегічно

Все виглядало більш системно, органічно й прагматично.

Однак як неодноразово у історії трапляється,

В державність українське рило чуже-нагле пхається,

Тож німці-кайзери знов намагались все спаскудити,

Гетьманську владу Скоропадського повсюди розповсюдити.

ЄВГЕН КОНОВАЛЕЦЬ. ДУХОВА СУВЕРЕННІСТЬ СТРАТІАРХА. РОЗДІЛ IV. ГЛАВА 2. ЧАСТИНА 1.