РОБОТА З ПАРТНЕРОМ. ВІХИ АКТОРСЬКОЇ МАЙСТЕРНОСТІ ВІД АНАСТАСІЇ НАЗАРОВОЇ

© Володимир ЛІПКАН | 27.05.2026

 

Сьогодні 27 травня 2026 року в рамках навчання в медіашколі Шоумакс на курсі “Акторів Дубляжу” відбувся тренінг „Робота з партнером” з Анастасією Назаровою — сучасною акторкою українського кіно та дубляжу.

 За традицією, нижче особиста рефлексія тренінгу, викладена у формі поезії.

 

Я дію словом, голосом, енергією,

Посилом, сенсами, синергією.

Партнера я на сцені відчуваю,

Від нього, з ним я проживаю.

 

Я дію на умовного партнера,

Вибаглива і творча атмосфера,

Структуру відповідну сформувати маємо,

Тоді критерієм акторства ми відповідаємо.

 

По-перше, маємо зануритися в сцену.

На це відповідає нам питання: ЩО.

Що сталося, що відбулося, що за мізансцена

Розташування реквізиту і акторів в просторі на що.

 

По-друге, це КОМУ ми вимовляємо,

Із ким зустрінемось, із чого починаємо,

Глядач урозуміти має, хто це — мій партнер,

Тому я маю грати до його появи і тепер.

 

І третє, саме головне — НАВІЩО,

Воно спочатку розуміється зловіщо,

Проте тут ціль для персонажа визначаємо,

Разом із ним емоції життя переживаємо.

Роботі в парі пані Настя нас навчала,

Відчути один одного упевнено привчала.

Ми зрозуміли розвитку і персонажів траєкторію,

На практиці у мізансцені втілили теорію.

 

Початком визначили: хто один до одного ми виступаємо.

Яке відношення або стосунки чи історію ми маємо.

Бо перший має завжди мізансцену вдало починати:

Потужно із розташуванням, реквізитами, емоціями працювати.

 

І тут етап наступний і цікавий відбувається:

Один на сцені я: сюжет вже через мене просувається.

Я маю передати внутрішньо, без зайвих і розлогих слів,

Прожити, що передувало ДО, аби глядач все зрозумів.

Подія може бути позитивною,

Так само — бути негативною.

Проте глядач повинен зрозуміти,

Із дій моїх контекст вловити.

 

Наразі мізансцена сповна відіграла,

То ж черга іншого актора вже настала:

З’являється і кардинально змінює подію,

Я змінююсь від цього — бо взаємодію.

 

Мої емоції зненацька трансформуються,

На інформації від іншого актора вже ґрунтуються.

Подія змінює стрижневий емоційний стан,

Вирує буря та емоцій різнобарвних океан.

У тут вже відбувається відвертий діалог,

З емоціями, болем, радістю — поза усіх вимог.

Не грузимо занадто смислом — проживаємо,

Одразу „м’ясо” глядачу упевнено кидаємо.

 

Етап заключний майже епохальний,

Відвертий, іноді трагічний, може геніальний:

Один з партнерів, схаменувшись, все ж таки іде.

А другий — в зміненому настрої, пак не пропаде.

 

Анастасія чітко нам вказала,

Причому зайвих слів не підбирала:

„Завершеною сцена має бути,

Повинні жити, не лише словами чути.

Вхід-вихід — логіка етюдного єднання.

Розкручуємо рівні мислення й фантазування.

Ми уявляємо, однак не граємо героя,

Бо щирість і відвертість прожиття — акторська зброя!”

 

“Робота із партнером” — темою була,

Сьогодні геніальний тренінг Анастасія провела!