КОЛИ ЗАПІЗНО?

© Володимир ЛІПКАН | 07.03.2026

 

Колись людина вдумно запитала:

“Яке найбільш болюче слово існувало?”

Я довго думав, і нарешті я сказав:

„Це — пізно” — більш ніщо я не згадав.

 

Запізно нам кохання повертати,

Плекаючи надії і сміливі мрії.

І прагнути все відновити, зламане більш не ламати,

І впоперек всі повернути вщент події.

 

Запізно у любові до батьків зізнання.

Добро, увага і турбота й піклування.

Батьки пішли… А ти — свою родину будував,

А врешті, так не зрозумів, що ти життя проспав.

 

В гонитві власного благополуччя,

У світлім вирії буремності подій,

Таке собі добра і вигоди сполуччя

Насправді — дім, що повний нездійсненних мрій.

 

Батьки старіли, ми відверто це не помічали,

Весь час життям своїм ми крокували.

А хто сказав нам, що вони — не наша вже родина,

Що маємо дітей і чоловіка і свою дружину?

 

Запізно все це з часом розуміти,

Без матері й без батька ми не мали б жити.

Повага, піклування, справжняя любов —

Це те, що при житті потрібно їм як кров !

 

Колись і ми батьками станем,

І діти наші теж колись підуть.

І саме в час цей все у мить осягнем,

Як смутно буде те, що нас спіткав той самий путь.

 

Запізно про дитинство пригадати

Весь час в роботі, ніколи і не на часі,

Дитинство промине і згасне вогник щастя в хаті

Розчинеться батьківство в іншій іпостасі.

 

Зростають діти дуже швидко

Дитинство — мить, запізно розуміємо ми це.

Їх посмішки, і щастям очі сяючі несамовиті,

Безмежна радість, неба синього блакить.

 

Запізно у коханні зізнаватись,

У час, коли давно для цього вже минув.

Замість кохання дружбой милуватись,

Коли отямився, то зрозумів і все збагнув.

 

Ніколи не запізно, щоб кохатись.

Запізно в цьому щиросердно зізнаватись.

Свою Людину стрінеш, може,  раз в житті,

А помилився з вибором — то і живеш на самоті.

 

Запізно шанс очікувати у житті,

Ніколи слушного не стане нам моменту.

Потрібно буть готовим діяти і помилятись, але далі йти,

І не зважати ні на які примхи долі й інциденти.

 

Запізно на роботу дорікати:

Потрібно із душею вільно працювати.

Діоптрії у щастя треба позичати,

Тоді “запізно” буде рідше вам лунати.

 

Запізно в старості про мрії милувати

Під час життя потрібно їх на повну утіляти!

Життя не повернути у зворотний бік,

Тому не пропустіть ви свій буття Потік.

 

Запізно — означає назавжди, не відворотно,

Воно як вирок, є безповоротним.

Нехай все вчасно буде в вашому житті,

І слів “запізно” чули менше ви!