ЛІПКАН Артем Володимирович, 

здобувач першого освітнього рівня вищої освіти, студент економічного факультету

освітньої програми „Міжнародна економіка”,

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

(м. Київ, Україна)

ORCID: 0009-0004-2214-132X

Вступ

Сучасні міжнародні економічні відносини характеризуються постійним ускладненням, впливу чинників не економічного змісту. Це зумовлює звернення уваги як на міжнародних акторів, так і на сучасний зміст міжнародних організацій, діяльність яких може носити протиправний або злочинний характер, що значно впливає на структуру міжнародних економічних відносин.

В умовах формування нової глобальної економічної структури, цифровізації активів, важливу роль в економічному співробітництві країн відіграють ефективне міжнародно-правове регулювання та міжнародні організації (далі — МО) як одна з форм міжнародної взаємодії. МО є основною інституціональною формою співробітництва держав, вони виступають у якості основного організатора міжнародної комунікації.

Відзначу, що характеристика будь-якого процесу або явища є повною за умови визначення суб’єкта його реалізації та втілення в життя, носія і активного учасника, який сприяє розвитку, руху вперед, робить це явище або процес не сталим, а рухомим, таким, що «живе».

Дослідження складних проблем функціонування міжнародних організацій нині викликає значне зацікавлення, особливо це стосується тих організацій, які за характером своєї діяльності вчинюють протиправні діяння, становлячи загрозу як міжнародному порядку в цілому, так і безпеці окремої держави зокрема.

1. Стратегічний ландшафт, що зумовлює функціонування МО

МО чинять суттєвий вплив на формування міжнародного права, визначають його природу та сутність, перспективи розвитку з урахуванням конкретної країни.

Децентралізація влади, розширення демократичних режимів, ліберальних цінностей, підвищення ролі інститутів громадянського суспільства укорінюють ідею щодо підвищення ролі міжнародних організацій, водночас зменшення ролі держави. Ковід, кліматичні зміни, пандемії — ті проблеми, які ініціюється МО та відповідно потім нав’язується суверенним країнам алгоритм вирішення штучно створених проблем.

Таку тенденцію я не можу підтримати. Адже держава на мою думку, в сучасному глобалізованому світі, є найбільш ефективною політичною та економічною, інформаційною та безпековою, іншою системною організацією громадянського суспільства, яка відповідає інтересам людей, виражає їх спільні інтереси (національні). Вона забезпечує впровадження своїх рішень за допомогою примусу, в тому числі економічного.

Утворення таких міжнародних організацій, як: Всесвітній економічний форум, Всесвітня організація охорони здоров’я стали додатковим поштовхом для більш обережного ставлення до ідеалізації можливостей та відповідності таких організацій національним економічним інтересам окремих країн.

МО належать до похідних суб’єктів міжнародного права, а сучасна проблема аналізу характеру та змісту їхньої діяльності полягає у тому, що окремі дослідники продовжують визнавати суверенітет визначальною ознакою суб’єкта міжнародного права. За такого підходу, визначаючи МО суб’єктом міжнародного права, фактично принижується роль держави, оскільки визнається функціонування наднаціональних організацій, які наділені наднаціональними функціями. Це формує умови, за яких національне право перетворюється на вторинне, щодо міжнародного. Як ілюструє практика сучасних МЕВ (міжнародних економічних відносин), такий підхід не визнається і щодо нього чиниться спротив, що носить які відкритий, так і прихований характер.

Міжнародні організації як суб’єкти міжнародного права володіють таким ознаками:

• здатність укладати міжнародні договори,
• здатність заявляти міжнародні претензії,
• право бути стороною у справах, що розглядаються міжнародними судами;
• мають право вступати у відносини з іншими суб’єктами міжнародного права, визнавати тих чи інших суб’єктів (у тому числі шляхом прийняття до складу організації).

Окремо акцентую увагу на тому, що право укладати міжнародні договори не слід плутати з її правами як юридичної особи, зокрема, щодо економічних відносин (укладати договори та ін.). Тому такі організації як КВІР, Хамас, Хезболла тощо стають злочинними / терористичними не через факт свого існування, а через зібрання істотних доказів і оформлення статусу даної організації у вигляді нормативного акта.

На думку М. А. Баймуратова, неурядові організації не мають права створювати норми міжнародного права, а отже не можуть володіти всіма елементами міжнародної правосуб’єктності, яка ніколи не буде проявлятися в повному обсязі і ніколи не буде рівною з правосуб’єктністю інших загальновизнаних суб’єктів міжнародного права [1].

Узвичаєно в міжнародному праві виділяють два види міжнародних організацій:

міжнародні міжурядові організації (ММО) – організації, створені на основі міжнародної угоди. Саме їм держави делегують певну частину своїх суверенних прав. Міжнародна правосуб’єктність цих організацій залишається обмеженою, оскільки вони діють у рамках лише тих повноважень, що передали їм держави;

міжнародні неурядові організації (МНО) – організації, утворювані міжнародною громадськістю з метою встановлення міжнародного співробітництва з актуальних питань міжнародного життя.

2. Ознаки, що характеризують протиправний характер діяльності МО

На сучасному етапі варто відмітити, що діяльність МО не завжди носить правомірний характер. Іноді діяльність таких організацій носить протиправний характер. Значну небезпеку становлять транснаціональні організації, діяльність яких спрямована як на вчинення злочинів, так і на просування політичних цілей на замовлення окремих міжнародних акторів.

Зокрема,  у 2023 році було встановлено неспростовні докази щодо злочинного характеру діяльності російської організації „Група Вагнера”. Дана група була причетною до реалізації агресивної політики РФ на шкоду миру, стабільності, суверенітету і територіальній цілісності України. “Група Вагнера” перебуває під повним контролем російської держави і є одним з інструментів неспровокованої збройної агресії РФ проти України та геноциду Українського народу [2].

Виділю ознаки МО, що характеризують протиправний характер її діяльності:

• використання злочинних методів діяльності;
• участь в будь-якій формі у реалізації державної політики країни, яка вчинює міжнародний злочин або злочин міжнародного характеру;
• здійснює заходи будь-якого характеру щодо порушення міжнародного миру та безпеку, стабільності, суверенітету та територіальної цілісності, економічного суверенітету інших країн;
• є підконтрольною державі, на яку накладено міжнародні санкції за вчинення міжнародно-протиправних діянь;
• бере участь у вчиненні будь-яких злочинів міжнародного характеру, включаючи: геноцид, колоніалізм, апартеїд, збройна агресія, анексія, міжнародний тероризм (в тому числі кібертероризм) тощо;
• використовують методи насильства як інструмент досягнення проголошених цілей, що можуть носити невибірковий характер і становлять загрозу життю і здоров’ю цивільного населення, мають ознаки системного порушення норм міжнародного гуманітарного права;
• проти членів організації запроваджено міжнародні санкції;
• наявні численні випадки неправомірного і необґрунтованого воєнною необхідністю застосування зброї (в тому числі бактеріологічної, хімічної, психотропної, цифрової тощо) проти мирного населення будь-країни, акти жорстокості і жорстокого поводження, такі як: примусове переміщення цивільних осіб, зґвалтування, тортури, захоплення заручників, незаконне позбавлення волі або викрадення людини (насильницьке зникнення), насильницьке утримування викрадення дітей, торгівля людьми та їхніми органами, масові позасудові страти, збройні напади на заклади освіти, охорони здоров’я, культові споруди, кіберхакінг, злам криптобірж та викрадення грошей з криптогаманців, сприяння в наркоторгівлі тощо
• здійснюють дії, спрямовані не дестабілізацію сталого розвитку, порушення прав людини, незаконну діяльність з природними ресурсами, діяльність біолабораторій, повалення конституційного ладу та дестабілізація державності, посягання на державний суверенітет.

Перелічені ознаки характеризують рівень суспільної небезпеки таких МО, що здійснюють протиправну діяльність. Також це демонструє, що більшість із них мають приховане фінансування з боку держав. Тож основним засобом боротьби з такими організаціями є демонтаж фінансового підґрунтя здійснення протиправної діяльності.

Зазвичай, в теорії міжнародного права та практиці міжнародних відносин існування МО що здійснюють протиправну діяльність встановлюється ipso facto, тобто у силу самого факту. Для визначення протиправного характеру діяльності тієї чи іншої МО потрібно зібрати неспростовні докази такої діяльності, встановити її ознаки, на які я вказав вище.

3. Механізм ідентифікації протиправності діяльності МО

Організаційним інструментом визнання МО такою, що здійснює протиправну діяльність, є ухвалення відповідного рішення, що має нормативний тобто загально обов’язковий характер. Здійснений мною аналіз уможливив встановити приклад такого рішення: Постанова Верховної Ради України „Про визнання російської злочинної організації, відомої під назвою “приватна військова компанія Вагнера” або “Група Вагнера”, міжнародною злочинною організацією та засудження діяльності її учасників”.

Основними ознаками даного документа виступають:

• визнається факт та ідентифікується діяльність конкретної МО як міжнародної злочинної організації;
• засуджується діяльність її учасників та причетних до неї структур, включаючи урядові структури країни, що підтримують цю МО, як держави, та її фізичних осіб;
• від імені держави як первинного суб’єкта міжнародного права здійснюється звернення до інших суб’єктів міжнародного права щодо визнання даної організації міжнародною злочинною організацією, зважаючи на протиправний характер діяльності її учасників в Україні та інших регіонах світу;
• активізується співпраця компетентних правоохоронних та судових органів з Міжнародним кримінальним судом щодо розслідування та притягнення до міжнародної кримінальної відповідальності зв вчинення злочинів членів даної організації, адже процес збирання належних і достовірних доказів, які підтверджують протиправний характер діяльності МО є складною і тривалою справою, що ґрунтується на плідному міжнародному співробітництві у цій сфері.

4. Напрями запобігання протиправній діяльності МО в Україні

На сучасному етапі встановлено тенденцію до ширшого використання міжнародних злочинних організацій у реалізації зовнішньополітичних цілей. Ефективним інструментом запобігання діяльності таких МО є підписання двосторонніх угод у сфері безпеки [3], за допомогою яких уможливлюється збирання неспростовних доказів, що можуть стати підставою для звернень до Міжнародного кримінального суду.

В Україні, актуальними напрямами практичної діяльності із запобігання вчиненню протиправної діяльності окремими МО слід визнати [4]:

• подолання обмежень суверенного імунітету для стягнення російських державних активів за кордоном;
• визначення порядку ліквідації та заборони діяльності міжнародних злочинних (терористичних) організацій, конфіскації всього майна та коштів цих організацій,
• заборона відновлення або створення спадкоємних чи подібних за характером діяльності організацій.

На сучасному етапі протиправна діяльність МО уможливлюється здебільшого за допомогою урядів окремих країн, тому головні напрями запобігання такій діяльності полягають в усуненні причин та умов що сприяють формуванню та функціонуванню даних МО.

 Список використаних джерел:

1. Баймуратов М. А. Міжнародне публічне право. Київ : Істина, 2004.
2. Про визнання російської злочинної організації, відомої під назвою “приватна військова компанія Вагнера” або “Група Вагнера”, міжнародною злочинною організацією та засудження діяльності її учасників : Постанов ВРУ від 6 лютого 2023 року № 2903-IX // Відомості Верховної Ради України. 2023, № 101, ст. 426
3. Ліпкан В. А. Політичні засади геостратегії сучасної Української Держави. монографія. Одеса : Видавничий дім „Гельветика”, 2024. 830 с.
4. Міжнародні злочинні організації, державні збройні структури та окуповані території. URL: https://arcrimea.org/uk/analytics_ua/2024/03/09/mizhnarodni-zlochynni-organizacziyi-derzhavni-zbrojni-struktury-ta-okupovani-terytoriyi/