Агресія інфраструктурна

Агресія інфраструктурна[Agresija infrastrukturna]

(лат. аgressio — напад) —

1. Міжнародний злочин, що полягає у вчиненні збройного нападу однієї держави на іншу з метою загарбання її території, об’єктів стратегічної інфраструктури, встановлення контролю над інфраструктурним ландшафтом і потенціалом, ліквідації чи обмеження її інфраструктурного суверенітету, керованого ззовні або всередині країни через агентів впливу, в тому числі в органах державної влади, обмеження або унеможливлення реалізації життєво важливих функцій і надання життєво важливих послуг, зміни її політичного ладу, світогляду.

2. Незаконне, яке суперечить міжнародному праву, застосування сили однією державою (групою держав) проти інфраструктурного суверенітету, територіальної та інфраструктурної недоторканності або політичної незалежності іншої держави (інших держав) чи народу. Загальне визначення А. затверджено в резолюції Генеральної Асамблеї ООН 14 грудня 1974 року. Держава, що стала жертвою інфраструктурної А., має право на індивідуальну чи колективну самооборону (ст. 51 Статуту ООН). При цьому дії держави, спрямовані проти агресора, навіть якщо вони є наступальними, вважаються виправданими і законними. Водночас захоплення території, об’єктів стратегічної інфраструктури рівно як і встановлення контролю над ними у будь-який спосіб чи які-небудь інші вигоди, отримані в результаті А., визнаються незаконними. У разі інфраструктурної А. Рада Безпеки ООН може ухвалювати рішення щодо застосуван-ня проти агресора як невоєнних (припинення політичних і економічних відно¬син, введення економічних санкцій тощо), так і воєнних заходів (застосування сил ООН, а також збройних сил держав-членів ООН) із проведенням відповідних воєнних операцій. Саме тому, Україна, має, окрім конструктивного діалогу з НАТО, здійснювати активну діяльність в рамках ООН щодо припинення Агресії Росії проти України, притягнення винних до відповідальності, а також відшкодування шкоди, заподіяної незаконними діями Агресора. Інфраструктурна агресія може бути реалізованою через вжиття наступних комплексів заходів: воєнних, економічних, кібербезпекових, інформаційних, прямих, непрямих, гібридних, асиметричних тощо.

Ліпкан В.А. Стратегія державної інфраструктурної політики України: словник. Київ: В. А. Ліпкан, 2023. 252 с.