© Володимир Ліпкан |20.03.2023

20 березня 2023 року, напередодні свого давно анонсованого візиту до сусідньої країни, Сі Цзіньпін виклав ключові тези в російських ЗМІ.

Викладемо їх абрисно, зосереджуючи левову увагу на тому, що становить інтерес для Української Держави.

 

Підкреслюється, що Китай і Росія: Джерело: https://censor.net/ua/b3406947

Ключові тези Сі, напередодні візиту До Москви

Підкреслюється, що Китай і Росія:

  • крупні сусіди;
  • стратегічні партнери всеохоплюючої взаємодії;
  • провідні світові держави;
  • постійні члени Ради Безпеки ООН;
  • країни, що проводять незалежну і самостійну зовнішню політику;
  • розглядають взаємні відносини одним із головних пріоритетів дипломатії.

 

Стосунки двох країн охарактеризовані як, такі, що розвиваються за чіткою історичною логікою і на могутньому внутрішньому драйвері. Водночас протягом 10 років двостороннє співробітництво динамічно розвивається за всіма азимутами та впевненими кроками вступає до нової епохи.

Відчутним є наступність Сі у прагненні уведення до політичного дискурсу нових термінів, які не становлять основу категорійно-понятійної його основи. Адже, наприклад поняття „азимут” означає : кут між площиною меридіана точки спостереження й вертикальною площиною, що проходить через цю точку й спостережуване світило (або предмет) (Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 24.). Знаючи і розуміючи логіку мислення тих, хто готує доповіді вищому керівництву КНР, потрібно шукати утаємничений зміст терміна. Тож знаходимо: азимут — від араб. اَلسُّمُوت‎, ас-сумут — (правильні) дороги, напрямки. Отже, Сі наголошує на тому, що співробітництво КНР та РФ відбувається за всіма правильними напрямками і разом ці країни крокують упевнено до нової епохи.

Доповідь розбита на ключові наративи, пояснення яким надається текстуально. Однак ці пояснення носять загальний, декларативний характер.

До основних позицій публікації Сі належать:

  1. Контакти на високому рівні і вищому рівнях відіграють важливу роль і мають непересічне стратегічне значення.
  2. Сторони безперервно зміцнюють політичну довіру, створюючи нову парадигму відносин між крупними державами. Принципами такої парадигми виступають: неприєднання, неконфронтація і неспрямованість проти третіх країн. Відносини КНР та РФ слугують еталоном міждержавних відносин нового типу, що характеризуються: 1) взаємною довірою; 2) мирним співіснуванням; 3) взаємовигідним співробітництвом.
  3. Сторони формують архітектуру всеохоплюючої і багатовекторної взаємодії. Це увиразнюється через збільшення товарообігу до 190 млрд доларів США (для порівняння: товарообіг у 2022 році між США – КНР – 690.6 млрд доларів США), реалізацію стратегічно значимих проєктів співробітництва у таких сферах: енергетика, космос, авіація і транспортна взаємопов’язаність, що приносить вигоди простим людям.
  4. Сторони втілюють в життя концепцію дружби, яка передається із покоління в покоління, з дня у день міцніє традиційна дружба.
  5. Сторони тісною взаємодіють на міжнародній арені і несуть велику відповідальність як великі держави. Цікавим є зазначення на нову систему світопорядку: ооноцентричну міжнародну систему і світопорядок, заснований на міжнародному праві. Наголошується на тому, що Китай активно просуває ідею багатополярності і демократизації міжнародних відносин. Не оминув увагою Сі і власну концепцію спільноти єдиної долі, побудова якої, на його думку, є проявом справжньої багатополярності і сприяє формуванню міжнародних відносин нового типу. Звертає на себе уваги і кидається в очі нарочите наголошення постійно на „новому”: нових формах, нових типах і т.д. Це є індикативною ознакою презентації себе в якості новатора, прогресивного суб’єкта міжнародних відносин, який формує нові правила, нові формати відносин для всієї світової спільноти.

Наративний аналіз уможливлює висновувати: Китай прагне світового домінування.

Мета поїздки

Мета візиту до Росії визначена Сі як зміцнення дружби, співробітництва і миру. Також акцентується на готовності намітити нові плани щодо нових перспектив китайсько-російських відносин всеохоплюючого партнерства і стратегічної взаємодії.

Досягнення цієї мети ґрунтується на формуванні такої структури розвитку, яка вирізняється взаємодоповнюваністю і сумісністю традиційної торгівлі і нових форм співробітництва, зокрема сполучення ініціативи „Один пояс, один шлях” з метою інституційного супроводження і регіональної інтеграції.

Переважну більшість ініціатив і акцентів у публікації зроблено на економічних питаннях, які становлять інтерес для Китаю.

Для нас важливим є те, яким чином Сі Цзіньпін обіграв питання варварської війни РФ проти Української Держави. Звичайно ж, не забувши згадати свій виступ і акцент на тому, що людство проживає в глобальному селі, тому стає „спільнотою єдиної долі”, керівні засади функціонування якої вже розроблені китайськими ідеологами. Звичайно, що детальний аналіз як цієї „геніальної метаконцепції”, так і ініціативи пояс-шлях, виходять за межі даної статті, але вони чітко увиразнюють, методологічний ґрунт, основу бачення у чіткий світогляд лідерів КНР, які мають значні політичні та інші професійні компетенції, формують не кон’юнктурні політичні рішення оперативного характеру, а вибудовують і прагнуть втілити власну геостратегію відповідно до власних ключових та стратегічних національних інтересів зі значними стратегічними горизонтами передбачення.

Припинення війни Росією проти Української Держави

Характеризуючи геостратегічний ландшафт, Сі Цзіньпін виділяє декілька ключових тенденцій:

  • нестримні історичні віяння — мир, розвиток, співробітництво, обопільний виграш;
  • незворотні тенденції — багатополярність, економічна глобалізація, демократизація міжнародних відносин, відсутність універсальної моделі державного управління, відсутність світового порядка, де вирішальне слово належить одній державі;
  • традиційні і нетрадиційні виклики безпеці — дії гегемонії, деспотизму, цькування;
  • спільні загальнолюдські цінності та спільні інтереси — солідарність і міцний мир, розвиток, рівність, справедливість, демократія і свобода, всезагальна безпека, спільне процвітання, відкритість і толерантність.

В унісон із китайською ініціативою, озвученою 24 лютого 2023 р. щодо припинення Росією війни проти Української Держави, Сі Цзіньпін не дивує новизною, повторюючи вже відомі терміни, які я не буду тут масштабувати та рекламувати, роблячи індекси цитування та кількісну характеристику опису війни проти Української Держави термінами, пропонованими китайськими авторами, що готували доповідь своєму лідеру п’ятого покоління.

Якщо характеризувати атрибутивні компоненти, то вживається така термінологія як „тотальне загострення”. Китай як і відносно згаданої ініціативи від 24 лютого 2023 р., сам собі надав високу оцінку у врегулюванні даного питання. Зокрема, Сі Цзіньпін відмітив, що „Китай на основі самої суті того, що відбувається, незмінно займає об’єктивну і безпристрасну позицію, докладає активних зусиль щодо сприяння примиренню і мирним переговорам”.

Зважаючи на те, що війна триває вже більше року, то напевно докладених зусиль недостатньо, або ж вони не є фаховими, або не є дієвими, або взагалі можливо є лише слова, але немає жодних справ. Адже навіть сам Сі відзначає, що він озвучив ряд думок, які можуть допомогти при „українському врегулюванні”. Гадати можна багато, але як казали наші пращури: „Без сокири не тесляр — без голки не кравець”. Тому усі ці ораторські витребеньки у ХХІ столітті вже є недоцільними і навіть не вкладаються ані в контекст модерної політичної лінгвістики, ані в концепцію стратегічного наративу.

Викладу словами власної політичної поезії, яку розвиваю паралельно із політичною аналітикою:

Потрібні результати.

Але їх — немає!

Китай гомонить про мир,

Але ж війна триває!

Гинуть люди, причому всюди.

Китай стоїть осторонь і застерігає,

Він ніби щось пропонує,

Але реально ні на що не впливає...

 

Як завжди наголошується на необхідності :

  • дотримуватися мети і принципів Статуту ООН;
  • поважати резонні стурбованості усіх держав у сфері безпеки;
  • підтримувати усі зусилля, спрямовані на мирне врегулювання війни (за текстом в оригіналі вживаються невідповідні українським національним інтересам словосполучення);
  • забезпечувати стабільність глобальних ланцюгів виробництва і постачань.

Цікавим і таким, що не відповідає дійсності, є твердження політичного керівника КНР про те, що, начебто, ініціатива що припинення війни від 24 лютого „з урахуванням раціональних потреб всіх сторін максимально відображає єдність поглядів світового співтовариства на подолання..” припинення війни. Далі, узвичаєно, даючи самі собі високу оцінку, Сі заявляє, що  „документ слугує конструктивним фактором в нейтралізації наслідків кризи і просування політичного врегулювання”.

Інструментом для припинення війни Сі визнає:

  • послуговування концепцією загальної комплексної, спільної і стійкої безпеки;
  • продовження діалогу і консультацій в рівноправному, розсудливому і прагматичному ключі.

Як завжди, Сі завершує свою статтю афоризмом: „Рік починається з весни, а успіх — зі справи”. Сі визначає Росією своїм попутчиком в розвитку та відродженні. Він впевнений, що вони разом робитимуть значний внесок у справу прогресу людської цивілізації.

 

Аналіз цих монументально атавістичних і пустопорожніх пропозицій мене, як професора, наводить на дуже просту думку: ті, хто готує доповіді вищому керівництву КНР дуже стомлені інтелектуальною працею. Вони інтелектуально не здатні до генерування нових меседжів, формування відповідних нових контекстів, а головне: вони просто копіпейстять одне те саме, так чи інак повторюючи думки, вже озвучені протягом 2021 року Ван Ї, протягом 2022 року Цінь Ґаном, і самим Сі Цзіньпіном. Це значно знижує подальшу інтенсивність уваги до наступних виступів лідерів КНР, оскільки в їх розлогих „повчаннях”, нічого нового вже не буде.

І кажу це не через заангажованість, а через об’єктивний та перманентний аналіз і відслідковування ключових публікації в таких виданнях: Global Times, South China Morning Post, China Daily, Sinhua. Тому висновки ґрунтується на результатах власного аналізу і не є переспівами думок ораторів чи експертів ,в тому числі в соціальних мережах.

Я чітко розумію, що геронтократія, річ вперта, а головне не ефективна в сучасному швидкоплинному світі та динамічному геостратегічному ландшафті. Слід визнати, що часи „старих вовків” минають, вони вже не встигають за тим, що відбувається, а їх подальше перебування у владі — лише загострює світові безпекові проблеми. Адже саме відверте прагнення геронтократів до збереже власної влади, під приводом збереження балансу (в їхньому ортодоксальному баченні) баз врахування новітніх тенденцій розвитку соціальних систем, як раз і становить ключову проблему війни і миру.

А я завершу словами українського кошового Івана Сірко: „Перемагають любов’ю до своєї країни та гострою шаблею. Ворогів ми не ненавидимо. Українці знищують ворога, навіть не ненавидячи його. А так, як роблять свою роботу щодо людей, які з мечем до нас прийшли і повинні загинути від меча”.

Опубліковано такожhttps://censor.net/ua/blogs/3406947/klyuchovi_posyly_si_tszinpina_pered_poyizdkoyu_do_moskvy

Про автора

Close