ЖАНРОВЕ ІСНУВАННЯ І РОБОТА З ТЕКСТОМ ІЗ КАТЕРИНОЮ СВИРИДЕНКО
© Володимир ЛІПКАН | 13.05.2026
Сьогодні 13 травня 2026 року в рамках навчання в медіашколі Шоумакс на курсі “Актор Дубляжу. Радіоведучий”
відбувся тренінг з Катериною Свириденко — старшим викладачем кафедри сценічної мови КНУТКІТ ім. І.К. Карпенка-Карого, сучасною акторкою українського кіно.
За традицією, нижче особиста рефлексія тренінгу, викладена у формі поезії.
Сьогодні з пані Катериною із текстом працювали.
Ми навіть уявити не могли: багато що не знали.
Про існування жанрове з цікавістю дізналися,
Тож наполегливо сьогодні разом ми займалися.
Порада доброзичлива одразу пролунала,
Тривалий час із нею Катерина працювала:
„Якщо ви глядача у залі слабко відчуваєте,
Тоді його ви подумки і мовчки уявляєте.
Ви маєте впливати на увагу слухача,
Контекстуально представляти оповідача,
А не самі емоції йому обличчям показати,
Ви маєте самі відчути, а не відіграти.
Текст треба нам привласнити і ним оволодіти,
Його імперативно треба ьезумовно підкорити.
Не він керує і вас грати заставляє,
А ви його! І голос публіку вже спокушає.
Поінколи критично дихання не вистачає,
Ну що ж: таке на практиці у Дубляжі буває.
Тож посередині у мовнім тракті можете добрати,
І диханням своїм нове звучання тексту знову дати.
При підготовці слід провести нвм скелетування.
Це своєрідне з текстом органічне є єднання.
Підкорення і сенсу текста цілковите здобуття,
Такий підхід полегшує слухацьке сприйняття.
Не варт очікувати Вам на чиюсь оцінку,
Наступна в творчості формується сторінка.
Постійне самовивчення і самовдосконалення
Себе самого: хай критичне, але схвалення!”
Я зрозумів: не варто стан демонструвати,
Його яскраво маю в думках уявляти.
Мені потрібно це нутром своїм відчути,
Тоді увагу глядачів я зможу привернути.
Потрібно кількість в якість нам перетворити
Бо навички співмірні кількості можливих проб,
Із навичками легше нам стає творити,
І не зважати на критичність будь-яких нероб.
Ну що ж, початок і теорію опанували,
Тепер і текст інтонувати ми почали.
Такий важливий і цікавий був експеримент,
Де голос виявився чи не єдиний інструмент:
„Чи зможемо обідати й вечеряти на клаптику паперу,
Наносити на ніс мастику, що смердить клопами.
То ж треба уявити цю цікаву атмосферу,
Стояти, бігати, ходити, шепотіти — все роками!
Як уявити витривалість організму,
Своє терпіння, горло, зв’язки ті голосові,
Живого прояви акторства реалізму,
Прожити варто в серці і в душі!
Чи зможемо ходити голими в мороз,
У ваті в спеку всі цілком замотані.
Повірити потрібно в це всерйоз,
Бо більшість іншим у акторстві заклопотані…
Тож спробуйте попріти пед перукою і гримом,
Подумайте ще раз: як голими ходити у мороз?
Чи зможете творити під цим натиском, режимом,
Потрібно усвідомити: акторство — це всерйоз!
Якщо хто-небудь з Вас актором стати хоче, —
Від чого урочисто я застерігаю, —
У мить цю горло заклокоче,
Бо іншого в житті собі не уявляю!
Чи зможете ви перенести жар прожектора,
І протяг з люка ледь бадьорий, льодяний.
В акторстві — ми для себе архітектори,
Формуємо стандарт для себе золотий!
Готові Ви завжди упень бруднитися,
І денне світло бачити, неначе рудокоп?
У нескінченних попередників трико носитися,
З розпареного тіла з-під костюму геть потоп.
Готові грати, незважаючи на флюс,
Ангіну, захолоду, а можливо і чуму?
У чому ж акторстві полягає плюс,
Розумних аргументів досить не знайду!
Випробувань чекає безліч інших,
Вони є неминучі для дієвого актора.
Виконуючи роль, стає живіший,
Не мріє він про завтра, і не згадує про вчора.
Водночас той актор, що в п’єсі не зіграв,
Він незрівнянно гірших мук зазнав!
Чому? Ось в цьому сенс акторства полягає,
Хто зрозумів — той далі гратиме та інших надихає!
Сучасні навички, уміння і знання,
Нове занурення герменевтичне трактування текстів,
Спасибі, Катерино, ви поглибили буття,
Розширили лінгвістику голосових рефлексів.
Окрема дяка, Катерино, за нечуваність пропрацювання.
За паузи і логіку, асиміляції, люфт-паузи, інтонування,
За наполегливість, відвертість, глибину і скрупульозність,
Неперевершеність і мови жанровість і граціозність!
