ВІСЬ ДОБРА: ДІАЛОГ ДЕМОКРАТІЇ ТА АВТОРИТАРИЗМУ
© Володимир Ліпкан | 24.12.2025
Ми є авторитарні, тож цілком раціональні,
Ви є демократичні, але ніяк не прогностичні.
Партнери розуміють нас і з нами справи мають,
А ваші нескінченні мита й санкції безглуздістю лякають.
Ми є стабільні, передбачувані й зрозумілі,
Наші партнери розділяють наші цілі.
У Вас: щовибори — суцільна плутанина,
Стратегії нема — тотальний хаос й мішанина.
Де лідерство, моральний де авторитет?
Повсюди гроші, підкуп — цьому пієтет?
Таку ви “Демократію“ десятиліттями плекали,
А справжні цінності в цей час насправді вкрали!
Система стримування і противаг:
Вона для чого створена: чи для розваг?
Прийшла людина і політику всю геть змінила,
Де демократії каюк — в диктаторів міцніють крила!
Бездарність, недолугість, тупоумство,
Невже апофеоз у Демократії — безумство?!
Еліти приспані, вони вже не творці,
Розбещені грошима, то наразі простії людці.
Авторитарність крила свої розправляє,
Вона відчула: силу моцну й ефективність має.
А Демократія в конвульсіях здригається:
Одужає, оправиться… подивимось, хто знається…
На чом ґрунтується довіра:
Вона не лише у словах,
Вона є стимулом й вітрилом,
Вона тримається в роках.
Однак супротив демократів,
Як осучаснених потвор й дегенератів,
Диктатори стабільність висувають:
Адже по суті саме там і лише ті режими чіткість мають.
Погану, добру, незаконну, цифрову –
Не перелічити усю палітру, мовленнєву ту юрбу,
Однак усталенність засадою довіри є,
Бо на довірі геть тримається усе.
Коли ж то демократія перебирає мову лицемірства,
І діями своїми тягне світ до збожеволення й блюзнірства,
Вона втрачає сенс і екзистенцію, свою істотність і буття,
Не маючи моралі — тишком й крадькома іде у забуття.
Моральні принципи, канони і довіра,
Шлях світла — своєчасно виявити звіра!
Не дати в пащі геть потрапити йому,
Бо наодинці важко бути в цю лиху добу.
Що ж Україна, місце і суб’єктність де її:
Чи лишать з звіром нас на самоті,
Чи послухом і поспіхом з угодою “рішать”,
Всім зрозуміло: треба хутко “поспішать”.
Комусь у дупі щось одвічно підгорає,
І миру премія весь світ осяє.
Яка ціна і чого вона варт?
Світ — маскарад, а міжнародне право — жарт.
Для США — це тест на стійкість інституцій,
Незламність всіх статей й положень Конституції.
Бо Україна слабкість чітко у американців виявляє,
Вона встановлює: Америка втрачає:
Втрачає шанс на лідерство й довіру,
Плекає всі надії лиш на грубу міць та силу,
Однак цей сподив помилковий в корені є хибним,
Бо сила, міць не завжди інструментом є потрібним.
Втрачає головний ресурс — партнерськую довіру,
Яка є вищою за просто міць військову, гроші і кредити, силу.
Америка втрачає власнії здобутки і надбáння
У владі нуворіші: гроші зміст і головне звучáння.
Втрачає право визначати всім мораль,
Сьогодні США підтримує москаль,
Таке єднання подив світу викликає,
А лідерство тим часом США спливає.
Втрачає міжнародную інституційність,
Монро Доктрина — справжня провінційність,
А пошуки шляхів Гренландію до лап своїх прибрати:
Америка, де демократія, зарано шла ти спати?
Втрачає статус сильної держави,
Бо прагне вирішити суто власні справи.
На ідеали й право — гучно їм начхати,
Є гроші, капітал — на решту наплювати.
Союзники і передбачуваність, принципи –
Такі стовпи, зміст лідерства наразі визначають.
Тож демократія система адаптивна,
Нехай уважно це спудеї теж вивчають.
Свободи, цінності та ідеали
Як ложе то прокрустове : все замінили хижі капітали
Продажники, айтішнікі, мілтек і фінансисти –
Бездушні, необранці, ідеалопофігісти.
Китай за всім цим зосереджено спостерігає,
І неквапливо світ до домінації економічної схиляє.
Спокійно, зважено, без зайвой руханини,
Бо знають: сенс геостратегії у власній Батьківщині.
Політика перетворилась на бізнес-проєкт:
Бо виграє лиш той, хто президентський є прожект,
Наближення до “тіла” перемогу вирішає,
Знання і досвід, правила — не грають.
Запроданці чужих і безталанних інтересів,
Ви хаосу творці і вороги прогресу,
Ви оприявнення не свого: звіра сутність показали,
Проте не сподівайтесь: вісь Добра Ви не зламали!
