САМОТНІСТЬ І ЛЮБОВ

© Володимир Ліпкан | 08.02.2026

Самотність — даність або результат,

У чому загадковий смак її та аромат?

Чи у дорослого вона чи у дитини,

Як ми живемо, не рахуючи всі днини.

Дорослий у самотності свідомо сам існує,

Нехай життя навколішки кипить, вирує,

Він сам обрав цей шлях із одинацтва,

Тож має спадок із тіней й дивацтва.

Помилки, егоїзм,  пиха надмірна —

Усе це з одинацтвом є співмірно.

Тож для дорослого — це справжній є здобуток

Для нього ця самотність не становить смуток.

Геть інша річ — самотність у дитини,

Яка не змінить радощів хвилини,

Яка чекає, безумовно щоб її любили,

Щоби плекали щохвилини і цінили.

Самотність у дитині щастя убиває,

Вона шляхи кохання серцем лячно закриває,

Любов — тепло, хай сонячне і увиразнене проміння,

Всім дітям до життя жаги надасть хотіння.

Жаги і спраги до життя й великого кохання,

Реалізації себе, підтримки задумів і намагання.

Добро і світло із душі хай буйно виростає,

Аби дитина зміст самотності ввіки не відчуває.

Любіть дітей, даруйте їм свою увагу,

У спосіб цей ви справжню виявляєте повагу.

Плекайте душі, паростки добра й дитячого кохання,

Бо діти виростуть і вдячні будуть вам за ваші щирі намагання.

Дитина має відчувати батьківську любов,

Бо потребує на підтримку знов і знов,

Дитина має вчитися любов сприймати,

Батьки — тепло, яким дитяче серце мають зігрівати.

Любов, увага, задушевне спілкування й розуміння,

Нехай росте і квітне в прийнятті і щасті нове покоління —

Дітей, яких любов’ю щиросердно й від душі плекали,

Дітей, яких ми справді любимо й завжди на них чекали!