КОНЦЕПЦІЯ “БІЛОЇ ЛЮДИНИ” В ТВОРЧОСТІ ASH

© Валерій ЛІПКАН | 24.02.2026

Вступ

Нині настали часи звернення та усвідомлення цінності глибинних українських традицій, значущості самобутньої національної культури. Несамовите завзяття до їх плекання у новому світі має ґрунтуватися на розумінні корінь ґенези української волелюбної і державної нації. Адже саме це є запорукою ствердження національної та державної ідентичності та урізноманітнення спектральності національної пам’яті.

Цей альбом має на меті сприяти обґрунтованій емпатії, критичному мисленню та глибшому розумінню історико-культурних та сучасних питань формування національної ідентичності, пов’язаних із віковічним протистоянням Добра і зла, творенням нового образу „білої людини”. У ньому запропоновано модерний контекст і сюжетні перспективи, що допомагають слухачам глибше розуміти сучасні конфігурації творення образу „білої людини”.

Етнокультура і фольклор

В етнокультурі українців білий колір має глибоке символічне і сакральне значення: світла та безпеки, миру і духовної чистоти, непорочності й досконалості, святості і безгрішності. В українському фольклорі та магічних текстах (замовляннях) почасти можемо  надибати звернення до „білого чоловіка” або „білої діви”, тобто до „білої людини”.

Отже традиційно в українському розумінні „білий” виступає синонімом до слова „світлий” (сонячний, божественний), що протиставляється „темним” силам зла, хвороби чи зурочення.

Образ „білої людини” у моєму альбомі — це образ святості, образ світлої та чистої людини мирного світу, де добро, щастя, кохання й родина виступають одвічними цінностями у буремному світі.

Теологічне значення

Фаворське світло — біле світло, справжнє небесне світло Сонця, відкриває істинну природу білої та світлої людини Сонця: шлях добра і глибокої любові.

Термін „біла людина” — не про расу, національність чи будь-який інший поділ людей. Це про єднання, коеволюцію, мирне співіснування, добро і світло. Це символічне звернення до світлої, чистої енергії в людині — органічної спорідненості мирських благ і спрямованості до: 1) духовної простоти та височини; 2) чистоти, непорочності і причетності до Божественного світу; 3) розвою шляхом совісті та людяності, осяяним внутрішнім світлом, яке, насправді, є в кожному з нас.

Згідно зі святими писаннями під час молитви на горі Фавор обличчя Ісуса засяяло, як сонце, а Його одяг став сліпучо білим, „як світло”. Білим кольором пишеться одяг Христа на деяких іконах. Саме ця „біла людина” зображена на іконі Преображення Господнього.

Українські традиції

В українській традиції білі стіни слугували своєрідним оберегом від злих сил та символом простору чистоти, хазяйновитості та охайності господарів і господині.

Образ людини у білій сорочці, білій вишиванці символізує моральну чистоту та етичну бездоганність, священні часи подяки, адже споконвічно вони були і є обов’язковими сучасними атрибутами святкового вбрання, способом зміцнення віри у Добро.

Тож трактування терміна „біла людина” в історико-культурному контексті українських традицій та в аспекті етнокультурного символізму суттєво відрізняється від сучасного західного (расового) розуміння та категоризації, постмодерністської тенденції до поділу людей за різними ознаками, формування системи привілеїв та упровадження сучасних форм неоколоніалізму і технофашизму. В українській мовній та культурній традиції це поняття має набагато глибший етичний, соціальний та духовний вимір.

Адже „біла людина” — це людина світла, яка живе по правді, совісті, гідності, має чисті помисли, чинить праведні дії та має добру душу. На противагу ній, „чорна людина” бездушна, вона є уособленням зла, підступності, гріховності, позбавлена покаяння та емпатії.

Тож „біла людина” є споконвічним супостатом чорній, як дуалізм Добра і зла, наче фенікс — рятівник, який  знову і знову наставляє людство на шлях праведності та істини.

В українській безпековій традиції часів козацтва образ „білої людини” означав — вільну людину, фенікс Волі та Свободи, бінарну опозицію до кріпака.

Тож згідно з концепцією Due Diligence замість можливим та імовірним спробам та намаганням всіляко наголошувати на архаїзмі цього поняття з метою позбавлення інсинуацій та хибних інтерпретацій, варто дотримуватися національних історико-культурних традицій і тлумачення титульних лексем, які описують те чи інше явище.

Свобода й Воля завжди були притомними і діоптрично осяжними цінностями волелюбної української нації. Людина, не обтяжена злом, гріхами, різноманітними залежностями або ганьбою завжди є „білою”, вона випромінює „білу енергію” наче Ангел, вільну від якорів, що утримують її на шляху світу, добра і щастя.

Білий одяг і біле світло є оприявненням „білої людини”, вони уможливлюють зберегти глибинний український код (світло, чистота, воля, добро), не занурюючись у сучасні інтерпретації колоративів, будучи вільними від впадання до расової риторики, тиражування усіляких міфів і неправильних уявлень та інтерпретацій.

Сутність авторської концепції „біла людина”

Презентована в альбомі концепція „біла людина”  розглядає білий стан і білі дії, білі думки і біле світло, білу життєдайну енергію як соціальний конструкт, тобто мистецькі авторські ідеї та емоції, котрі впливають на формування оновленого українського суспільства, підтримують його. Авторська лексико-семантична парадигма виключає будь-які ґрунтування та послуговування генетикою чи кольором шкіри.

Авторська ідея „білої людини” — це шлях емпатії до трансформації людської істоти, формування єдиної культурної ідентичності, утворення феномену „білої людини” як системоутворювальний компонент будь-якої соціальної системи.

Як митець і представник нової культурної інституції я усвідомлюю власну  відповідальність за відображення складних культурних розмов, формування нових смислів, як у повоєнній Українській Державі, так і в нашому світі цілком.

Презентація авторської інтерпретації концепції „біла людина” унормовує прості каскади запитань в екзистенційні, емпіричні та етичні їхні виміри: 1) звідки походить ідея „білої людини”; 2) що означає ідентифікувати себе, свої дії і думки, свій шлях та духовну енергію як оприявнення та унаочнення „білої людини”; 3) куди має вести світ „біла людина”.

Я намагаюсь делікатно ставити ці питання як рефлексивно і критично, так і емпатично, з певною долею співчуття, з обережністю та обачністю розуміючи багатогранність потенційно можливих трактувань цієї лексеми.

Створені мною вдумливі образи стосуються складних тем, адже це думки про: 1) війну, смерть, журбу, скалічені родини і долі, водночас і … про 2) слабкість, нерішучість, крихкість стійкості, індоктринацію провини і тривоги, блюзнірство уявних та штучних самопроголошених „сил Добра і світла” перед реальними небезпеками.

Це також думки і про упевнену ходу зла і потурання йому, про занадто часті в останні часи маленькі, але перемоги темряви і, відповідно, необхідність людського пробудження як від світла добра, так і створення цього світла краси, гармонії і добра зсередини власної душі, серця, нації, соціальної системи.

Висновки

Повний надії,  що кожен має свій унікальний, істотний досвід і винесе власні різні думки, ознайомившись із моїм альбомом.

Презентовані доброзичливі конфігурації концепції „білої людини”, різноманітні наративи та образи нюансовані перспективами подальшого розвою цієї концепції, адже неозорі горизонти верховенства Добра і Світла створюють неосяжність еволюції трансформації білої енергії, яка виступає життєдайною силою модифікації „білої людини” як дзеркальних вимірів ступенів цивілізаційної людяності.

Посилання на альбом:
https://linktr.ee/estoash

Посилання на Інстаграм:
https://www.instagram.com/estoash?igsh=b2R4NmltdzZna2g=

Теги:
#ЯкЗвучитьВійна  #БілаЛюдина #НашДім #estoash #ЗамістьЗірок #ДеНашСпокій #ЧекаючиНаТата #ГолосиУНебо #КровПроливається #Фенікс
#Ash #українськамузика #Україна