ГЛУМЛИВА БРУДУ ПРОСТОТА

© Володимир ЛІПКАН | 23.02.2026

 

 

Якого кольору буває бруд? Та будь-якого!

Брудними можуть бути: дія, погляди і слово.

Брудні — бувають після ігор чисті діти,

Брудні — думки через нестачу розуму й освіти.

 

Ідеї і світогляд, гадки й помисли,

Формують всі вони барвисті домисли.

Бо Чистота для бруду протилежність є,

По суті не така і заперечує усе.

 

В одвічній протилежності бруд з Чистотою прибуває,

Себе він помилково самосуттю убачає.

Однак без Чистоти там ницість бруду не існує,

Бо бруд є зайвість, що бездумно світ руйнує.

 

У вікодавнім сперечанні з Чистотою,

Де дух зловонний, сморідний, із піною густою,

Бруд покривалом простоти як спрут, прикрився.

Тим часом: бруд у простоту перетворився.

 

Бруд — простота убивць, карателів й катів,

Вона на смерть веде безгрішників, всіх чистих, добряків.

Тональність вироків, бездумність рішень політичних,

Волюнтаризм, свавілля владців і хабарництво дотичних,

Повсюди гірські ріки сліз, нещадних злигоднів і крові,

Все просто: простота — шлях бруду до Краси неволі.

 

В орнаменті народного етнічного фольклору,

Під бурі звуків пісень, музики і співів хору,

На ешафот Добро і Чистоту останньою дорогою ведуть,

Для бруду свято: в Жертву „зайве” принесуть.

 

В неволі чистих й добрих спонукають,

У „простоті відсутності”  їм дорікають.

Мовляв: „Так складно Чистих розуміти,

Нам легше покарати, знищити їх, згеноцидити і просто вбити!”

 

Бруд — простота, страшніша за крадіжку є,

Засліплені бувають наші чисті очі.

І через нас почасти вершник смерті дме,

Невпинно він крокує, як завсігди й геть охоче.

 

„Простішим будь, — частенько чуємо слова, —

Зведи слова лишень до змісту!”

Він простоти голотної йде обертом вся голова,

Бо з простаків складаються держави й місто.

 

Міста, держави, соціяльнії системи —

Бруд в голові, плебейська простота — всі в темі.

Під маскою брудною шолудива й примітивна простота,

Все знищують: вирує зґрая, кліка й розумова ліміта.

 

Наразі: з кого більшість ми складаємо?

І що як залишок в остатку ми сухому маємо:

“Прості” — які угроблюють весь світ, мерзенно всіх вбивають,

Геть опустивши бруднії й гидкі забрала цілковито винищають.

І Чисті — меншість, ще не згроблена, і вартісно не переважна…

Така на разі доля світ спіткала: будемо уважні!

 

Під маскою святоші ця зухвала простота,

Настільки є цинічна, а всередині — пуста.

По світу шабаші криваві, дикі спричиняє,

Світ Чистоти й Добра невпинно забрудняє.

 

Вже дуже близько небезпечна та межа,

Червоні лінії відчутні й невблаганні.

Дедалі простота здебільшого стає чужа,

Бо людство проживає миті начебто останні.

 

Пусті душонки викривляють власнії німі обличчя.

Прийди до нас, природня Чистота й Краса!

Розкрий нам величний й могутній світ Добра величчя,

Дай шанс нам, людству, вірити і втілити ці чудеса!

 

 

За мотивами Валентина Гафта