Архів публікацій категорії Поезія

У даному розділі розміщені результати моєї власної творчої спадщини, увиразнені у поетичній формі. З урахуванням широких горизонтів пізнання, фактичної їх неосяжності, моя поезія не обмежується лише вічними темами кохання, емоцій, сенсу життя тощо.

Оскільки я багатогранна особистість, то і власну наукову спадщину, також поінколи вміщую в рамки поезії. З часом ідея фрагментації надихнула мене до розширення поетичної матриці на інші сфери. Таким чином, мною було впроваджено новаторську ідею і започатковано такі напрями як політична поезія, наукова лірика, фінансова поезія.

Диктатура грошей у сучасному несправедливому антагоністичному світі перетворила матеріальні речі на дороговказ і беззаперечний сенс життя багатьох людей. Цінність як категорія була нівельована до ціни. Саме тому, у своїй поезії я часто звертаюсь до розлогих філософських тем, особливе місце посідають ті поетичні твори, в яких я апелюю до Творця, Мудреця для отримання відповідей на складні світоглядні питання.

Важливо не лише просто кохати, а й говорити про це. Тому окремо в своїй творчості я виділяю різноманітні оди, вітання на свята тощо, які об’єднані до рубрики поезія вітання.

На жаль життя тіла і душі є неспівмірними, через що окремий пласт моєї творчості посідають поезію журби, що увиразнюється в елегіях, і поезія прощання, виражена в реквіємах.

Тож, відповідно до компонентів моєї поетичної творчості було виділено наступні окремі підрубрики:

Результати моєї поетичної творчості також розміщені на сайті Укрліб

 

Мною опубліковано три збірки власних віршів.

Струни серця_1Ліпкан В. Струни серця. Київ : Текст, 2006. 280 с.

 

Липкан В. Автографы души : [сборник стихов]. Киев. ФОП О. С. Ліпкан. 2011. 170 с. Автографи_1

 

 

 

 

 

 

 

Ліпкан В. Потік : поезії. Київ : Видавець Ліпкан В. А., 2025. 152 с.

  © Владимир Липкан 12.02.2023       Как в зеркало смотрю на отраженье И Вижу там себя: вдали. Как мимолётное виденье Жизнь пронеслась, уплыли корабли.   Былых утех не слышно звона, Энергии финансов не видать. А был ведь шанс... Я только помню Что это Я не смог решения принять...   Не смог я во время себя остановить, Заставить жизнь…

  © Володимир Ліпкан 08.02.2023 Найпростіший спосіб людей об'єднати: Ненависть, лють замість любові дати. Любов вимоглива, вибаглива, складна А лють — елементарна; ненависть — проста.   За Мотивами Фредеріка Бакмана "Ведмежий кут"

  18.02.2023 © Владимир Липкан Бывает, человек горит И сам в огне сгорает. Бывает, что горит — Огнём других он зажигает. Бывает, пламя больно обжигает. Бывает, ласково нас согревает. Огонь — энергия и сила. Вопрос лишь в том: чтоб не убила. Пылай желаньем развиваться, Гори уменьем наслаждаться, Огнём достойных заряжай А чужеродных — отпускай! Светись, пылай, гори, живи! Люби, твори,…

© Владимир Липкан 08.02.2023 Роскошь ли это:   Плевать на мнение окружающих? Терять уважение столь ускользающе. Не обращать ни на кого внимания, Лишаясь, в том числе, и обожания?   Такой сугубо инфантильный пофигизм: Самовлюблённость, ячество и эгоизм. Такое отражение в тумане нарциссизма Как проявление высочайшего снобизма.   Надменность, себялюбие и самовосхищение: Не замечать, не видеть никого вокруг себя, Плевать на…

© Владимир Липкан 02.02.2023 Я не верила в побои, В наказание детей. Дети наши — не изгои Дети — счастье матерей.   Как-то раз мой шалунишка Гадость явно сотворил. Я решила: наказанье Он сегодня заслужил.   Я сказала: „Ты сходи во двор Да найди-ка себе прут. В первый раз тебя сегодня Розги больно посекут”.   Долго не было мальчишки Время…

© Володимир Ліпкан 02.02.2023 Коли не знаєш, що ти до людини відчуваєш, Заплющ свої глибокі очі І подумки здіймись високо до небес. І уяви: її ніде нема, не було і не буде... Тоді й відчуєш дух пророчий, І зрозумієш цінність без словес.

© Владимир Липкан 02.02.2023 Нам Нужно уметь постоянно учиться: Для нужных вещей уходящее время найти. Нам нужно от лени своей излечиться И счастья своё не хранить взаперти!  

© Владимир Липкан 05.02.2023 Только женщина способна изменить мужчину. И не надо вескую искать причину. Женщина как крылья, вечный двигатель, мотор, Женщина во всём прекрасна: и мужчинам приговор.   Не важно: будет с ним всю жизнь Иль станет мимолётным лишь виденьем. Любовь взаимная душевное тепло святынь, Она останется в воспоминаньи наслажденьем.   Лишь настоящая оставит в нём глубокий след, Лишь…

© Владимир Липкан 02.02.2023 Эволюция не обязательно вознаграждает интеллект. Она, быть может, очень тщательный, идеократический проект. Естественный отбор — природный есть процесс. И как бы человек не шёл в отпор, ему не исключить эксцесс.   Сильные, умные и быстрые, мыслящие, мудрые и гонористые, талантливые, творческие, креативные — Такие вследствие отбора люди позитивные! Но что-то всё-таки пошло не так: плодиться стал:…

Close