Архів публікацій категорії Поезія

У даному розділі розміщені результати моєї власної творчої спадщини, увиразнені у поетичній формі. З урахуванням широких горизонтів пізнання, фактичної їх неосяжності, моя поезія не обмежується лише вічними темами кохання, емоцій, сенсу життя тощо.

Оскільки я багатогранна особистість, то і власну наукову спадщину, також поінколи вміщую в рамки поезії. З часом ідея фрагментації надихнула мене до розширення поетичної матриці на інші сфери. Таким чином, мною було впроваджено новаторську ідею і започатковано такі напрями як політична поезія, наукова лірика, фінансова поезія.

Диктатура грошей у сучасному несправедливому антагоністичному світі перетворила матеріальні речі на дороговказ і беззаперечний сенс життя багатьох людей. Цінність як категорія була нівельована до ціни. Саме тому, у своїй поезії я часто звертаюсь до розлогих філософських тем, особливе місце посідають ті поетичні твори, в яких я апелюю до Творця, Мудреця для отримання відповідей на складні світоглядні питання.

Важливо не лише просто кохати, а й говорити про це. Тому окремо в своїй творчості я виділяю різноманітні оди, вітання на свята тощо, які об’єднані до рубрики поезія вітання.

На жаль життя тіла і душі є неспівмірними, через що окремий пласт моєї творчості посідають поезію журби, що увиразнюється в елегіях, і поезія прощання, виражена в реквіємах.

Тож, відповідно до компонентів моєї поетичної творчості було виділено наступні окремі підрубрики:

Результати моєї поетичної творчості також розміщені на сайті Укрліб

 

Мною опубліковано три збірки власних віршів.

Струни серця_1Ліпкан В. Струни серця. Київ : Текст, 2006. 280 с.

 

Липкан В. Автографы души : [сборник стихов]. Киев. ФОП О. С. Ліпкан. 2011. 170 с. Автографи_1

 

 

 

 

 

 

 

Ліпкан В. Потік : поезії. Київ : Видавець Ліпкан В. А., 2025. 152 с.

© Владимир Липкан 03.03.2024     Он явился к дверям вдруг однажды: Мокрый, тощий, голодный, дрожа. Насмерть белый и взгляд леденящий, Кот бесхвостый теперь у меня.   Накормил, напоил, приголубил, Отогрел, нежность дал и любовь. Кот остался, и я, как дежурный, Всей заботой облёк его вновь.   Но однажды, осенней порою, Друг машиной приехал ко мне. Ничего не заметив, лишь…

© Владимир Липкан 03.03.2024 Совсем не знак бездушия молчаливость: Гремит лишь то, что пусто изнутри Слова, дотошно вызывающе брезгливость, Молчанья звук — теперь поводыри.   Какая жизнь у эмигранта: Подчас с величием, талантом Подчас с искривой болтовней, Ведь эмигрант весь сам собой.   Покрыт величием, лоском счастья, Жизнь — водевиль, путь от напастей Он — эмигрант. Приехал он в Нью-Йорк,…

  © Володимир Ліпкан 01.03.2024 В затьмареній безодні пустощів людських Вже гуманізму дуже бракувало: Усі біжать геть від проблем мирських, Біжать щосили, закриваючи забрала.   Історія перетворилася на пустощі і жарт Вона, немов головокрутка віковічна То треба мати мужність, справжній ґарт, Щоб відрізняти правди символічність.   Життя у шотсах, рілз і сторіз, Життя як пазл: сукупність із меморіз, Змістовність зникла,…

© Владимир Липкан 24.02.2024   Я вас обманывать не буду: Людей обманывать нельзя. Ведь мир лукав и ложь повсюду, По ней идём, вот-вот, скользя.   Скользим в улыбках, фальши, гневе, Летим на крыльях мнимых чувств, любви, Ведь ложь - кромешность тьмы и бремя И слышим изредка: „Постой, ну, погоди!”   Во мраке лжи и лицемерья, В болотной мутности воды, Проходят…

© Володимир Ліпкан 23.02.2024   Ми з думкой про майбутнє засинаєм, А подумки минуле оспіваєм. Завжди шукаєм десь себе, Але життя тут-зараз протече.   Тут-зараз ми життя живем, Вчорашній день не повернем, Майбутнім ми не управляєм, Що далі буде — ми не знаєм.   Одкіль у мріях колискових, У спогадах струнких і ґонорових, Завжди живем ми, лишень не сьогодні: У…

  © Владимир Липкан 23.02.2024   „И так сойдет! — кричали тут геронтократы, — Зачем нам изменения — пустые все дебаты! Прекрасно всё, менять не надо ничего, А вдруг изменишь, хуже станет от того!”   Потеря вкуса — к жизни и нововведениям, Потеря интереса — к сладким приключениям, Потеря смысла — что-то в жизни изменить, Геронтократы в этом мыслят быть…

© Владимир Липкан 23.02.2024 Памяти Натальи Анатольевны посвящается     Всё живут от зимы до зимы, Каждый год ведь у них на пределе. Бродят мысли седой белизны, Яркость глаз…и они потускнели…   Всё темнеет в глазах у метели. Улетели года, но куда?... И белеют года, побледнели... Не свернуть нам их путь никогда…   Задрожала от лет тела власть, И трясутся…

©  Владимир Липкан 30.01.2024   Демократическая республика, Словно дырка от бублика: Поровну, для всех всё разделили, По итогу многих обделили: Обделили граждан, их права, свободы, Нации традиций нынче уже не в моде. Одиноких матерей, семей бездетных, Старцев в миг лишили пенсий многолетних. Обделили всех и вся! Всех до нитки обобрали Демократия для этого нужна, Чтоб во власти были те кто…

Close