Ця рубрика відкриває перед читачем живу палітру людських почуттів і неймовірно спектральних урізноманітних настроїв.
Крізь чуйні метафори тут зафіксовані миттєві сплески радості, тихі сутінки роздумів та музика переживань, яка відгукнеться в кожній душі.
© Володимир ЛІПКАН | 2006.2026 Якщо у ВАЛЬСІ — зосередженість лиш на партнері, КАДРИЛЬ нам відкриває пишні каруселі: Партнерів зміна стрімко відбувається, Так із шаленістю знайомство шириться і дружба починається. Дванадцять пар у три квадрати об'єднались, Каре в чотири пари гордо всі зібрались: КАДРИЛЬ складається з кількох фігур, Допомагає інтеграції швидкій культур. Партнери змінюються для невимушеного спілкування…
© Володимир ЛІПКАН | 2006.2026 Вже другий танок у фоє ми починаємо Ось так зворушливо наступний йде сюжет. За хронологією все ми поспіваємо, Дипломатичний протокол передбачає етикет. ВАЛЬС уособлює класичний зміст культури, Він переносить нас у ті часи, конгрес, Коли у Відні об'єдналися натури, Бо дипломатія розумних — в танці то прогрес. Що, як не танець, міцно…
© Владимир Липкан | 09.06.2026 Как хочется по пуху снова пробежаться босиком. И в беззаботность детства мягко погрузиться. Туда-сюда, назад и в круговерти прямиком И в тополином пухе просто раствориться. Поринуть в радость детскую и беззаботность озорную, И в безусловной нежности... за пухом я тоскую...
© Володимир ЛІПКАН | 3005.2026 ПОЛОНЕЗ — хода це бальна, пишна й урочиста, Яка тридольний розмір у структурі має. Без поспіху, із реверансом і на диво чисто, Артем і Настя бал святковий починають. О диво танок — польський ПОЛОНЕЗ, Бали святкові традиційно відкривають. В ньому багатство, сяйво барв, імпрез, Акорди урочисто й велично лунають. Плавна хода,…
© Володимир ЛІПКАН | 3005.2026 Збірка поезій про Зоряний Бал в ІМВ - не просто неймовірно потужні вірші. Це справжній культурний та державницький маніфест усього покоління лідерів ІМВ, який закарбував мою батьківську гордість за сина Артема та його напарницю Настю, інших вправних і працьовитих, чарівних і вражаючих дебютантів; незламну віру в перемогу Української Нації, силу Української Мови, імперативну вплетеність в…
© Владимир Липкан | 03.05.2026 Всё своё ношу с собой! Не первый взгляд и так понятно: Хожу с руками, телом, головой И мысли собственные говорю я внятно. Но дело тут не только в этом. Немного глубже надо трактовать. Всем очевидно: солнце — летом Зимою — снег... Не так всё надо понимать! Любовь — в семью, и счастье…
© Владимир Липкан | 26.04.2026 О прошлом слышим мы лишь ложь: От всех учёных, фарисеев и святошь. Проверить прошлое, вернуть, увы, нельзя, И потому жалеть об этом — тратить время зря! Капкан такой же в мифах воцарился Прекрасней будущее кажется, а мы к нему стремимся. Мы ждём… Ждуны повсюду, повсеместно, В мечтаниях, иллюзиях: "Ах, как же там…
© Володимир ЛІПКАН | 29.03.2026 Нам часто дорікають на страждання: Мов: велич справжня, є шляхом їх подолання. Без цих глибинних і зворушливих страждань, Вершину й пік мистецтва не досягнеш ти без нарікань. Але, ж, дозвольте із цією тезою-брехнею НЕ змиритися. Не можу викривленню дійсності у очі я дивитися. Страждання джерелом для щастя бути аж ніяк не може,…
© Володимир ЛІПКАН | 25.03.2026 Студія — інший вимір реальності. Новий рубіж індивідуальності. Вона переносить до іншого світу, І ми попадаємо в творчу орбіту. Лунає звучно голос — вперед, за мікрофон, Подача в нас відкрита — бо є діапазон. Енергія — є результатом дикції й артикуляції, Тому і кайф ми ловимо від звуку та вібрації. Постійні…
© Владимир Липкан | 11.03.2026 Если любишь, дай дышать! Уважай моё пространство. Не кричи, что должен Я, Помещая мир в убранство. Растворившись, не живу. По песчинкам я плыву. Где же цельность, индивид, Ведь любовь в двоих кипит? Или, может, тишина, Где не давит всех она. На заботе, но без громкости, Без границ свободы ломкости. …