ЄВГЕН КОНОВАЛЕЦЬ. ДУХОВА СУВЕРЕННІСТЬ СТРАТІАРХА. РОЗДІЛ IV. ГЛАВА 4. ЧАСТИНА 2.
© Володимир ЛІПКАН | 2404.2026-1909.2026
ЄВГЕН КОНОВАЛЕЦЬ: ДУХОВА СУВЕРЕННІСТЬ СТРАТІАРХА
(Історико-біографічний епос)
Фінальний епічний акорд четвертого розділу. Епос реконструює підступне інтернування Полковника поляками на Житомирщині та його легендарну, залізобетонну відмову формувати наймані курені в Луцькому таборі. Через нищівні паралелі між Варшавською угодою Директорії та проксі-симулякрами ЛНР/ДНР, автор демаскує антиукраїнську ескалацію 2026 року і проголошує Ідею Соборності єдиним стягом непереборності.
Розділ IV.
Війна Австро-Угорської імперії та народження Стратіарха
Глава 4. Геостратегічний маніфест Стратіарха
Частина 2. Залізна відмова у Луцьку та велич соборного коду
Ні армії, ні служб державних, ані інституцій
Майдани нескінченні, перевибори і черги революцій…
Проте народ й глибинна пам’ять історична, автохтонний код —
Все відновили й на місця поставили епічно крізь вогонь пригод.
Я ще раз додатково про підступність ляхів нагадаю,
Бо справедливість вирішальна, на це повне право маю:
У час, коли Петлюра із чужинцями в Варшаві “домовлявся”,
Інтернування і арешт старшин і Коновальця на Житомирщині стався.
У таборі у Луцьку від нього запекло і ультимативно вимагали,
Щоб для чужої гри Стрільців у нові лави знов зібрали!
Проте Полковник підлий торг і тис Варшави відхилив,
Він бути найманцями в підлій грі своїм стрільцям заборонив!
Такий ось підлий і підступний “польський друг”:
Ножа у спину при нагоді вмить він вставить,
Можливо надто затяжний історії ланцюг,
Якщо розслабився — чужинець вщент розчавить.
Ну що ж за кляті і недоброзичливі довкола нас сусіди —
То все антинародні воші, та окупаційні люті гниди!
Денікінці, поляки, австроугри і більшовики —
Навіки геть всіх вимітайте з української землі!
З таким девізом, гаслом, вольовим стрілецьким заповітом,
Стратег, державник — наче фенікс він постав несамовитий!
Полковник Коновалець хижо і безкомпромісно воював,
Він шлях державності навік у націоісторію заклав!
Петлюра вірив в польську дипломатію,
Яка у Коновальця викликала лиш апатію.
Він обережно ставився до польських формувань:
І подумки від польських на Державу план мав зазіхань.
Допоки тут поляки владу панували,
Червона армія білогвардійців безупинно клала.
Тож українські щедрі й неосяжні території
Підпали під жнива вже іншої — червоної історії…
Допоки планували звільнення від окупації,
Від більшовицької навали і тортур й сегрегації,
Поляки вкотре за спиною укладають договір —
Відомий як Варшавський: чи встановлював він мир?!
Ну аж ніяк! не мрійте не соромтесь,
З архівами і даними ретельно ознайомтесь:
Наш уряд визнав окупацію Волині і Галичини —
Такі вже постаті — мізерної величини…
Одвічна асиметрія криваво розірвала навпіл тіло:
Меритократії немає, тож відновити владу не зуміла…
То історична скіпка — окупація на Західній Волині,
Одвічна рана і жевріюча незгода націй і донині.
Потрібно нам історію вивчати:
Для того, щоб розумних вихваляти,
Для того, щоб тверезо нам причини розуміти,
Щоб ворог знав: ми пам’ятаємо, а зараз будете тремтіти!
Водночас влада польська визнавала незалежність УНР…
Нічого не нагадує Вам з ЛНР і ДНР?
Вони надали “дозвіл” бути Директорії,
Щоби чинила владу на вкраїнській території.
Вони зобов’язались допомогу надавати,
Якщо більшовики зненацька будуть нападати.
Полковник Коновалець бачення мав інше і шляхи:
З Петлюрою надалі вже було по різні береги.
“Не мали й не хотіли брати участі в почині
Не вірили в союз з поляками як нашої частини.
Воднораз перешкодити йому ми також не змогли”,-
Такі ось думки свого часу в Коновальця підійшли.
Чому питання українсько-польське знов постало?
Наразі зайвих ворогів у зовнішній політиці не вистачало?
Тож слід нарешті розрізнити плід й коріння
І сформувати чин державний, ідентичності сумління.
Ідея української соборності —
Це зміст і стяг державної непереборності
Це український код, національна ідентичність,
Фольклорна і епічно ціннісна автентичність.
Тому поляки / руські — завжди будуть тут чужими,
Яким би чином влада не ховала їх дрібними.
Для українців сенс — державність власну мати,
Тут жити, розвиватися, творити мир, любов плекати.
Тому для владців історичних, віковічних — давнини,
Або сучасних — до глибокій сивини,
Зважати варто на невідворотний факт —
Тоді з реальністю відбудеться щільний контакт.
Допоки ляхи з українцями чубалися,
Тут москалі як завжди об’єдналися.
У липні 1920 в контрнаступ перейшли:
Правобережну Україну захопили, в Київ увійшли.
Тож Коновалець той двобій, на жаль, програв.
Проте, ми знаємо, що духом він не впав.
Боровся щиро і завзято до кінця:
Несамовито і відверто, з вірою у серці і щодня…
Про це в наступний раз детальніше ми поговоримо,
Коли нарешті історичні фікції та симулякри ми підкоримо.
Коли проникнемо в ментальний український генетичний код,
Щоб краще зрозуміти свій глибинний врешті-решт народ!
