Загрозоцентричність

Загрозоцентричність (термін В.А. Ліпкана)

відповідно до методології теорії безпекознавства – це форма світогляду, яка ставить на центральне місце загрози (як потенційний вимір небезпеки) та небезпеки (як реальний стан реалізації потенційного виміру небезпеки) таким об’єктам, як: людина, суспільство і держава і через яке опосередковуються усі інші види і форми діяльності, а у більш абстрактному плані функціонування усієї системи. Загроза детермінує засади державної політики. Вона є вужчою за безпекоцентризм, де безпека виступає визначальною засадою формування та реалізації стратегії державної політики в усії сферах життєдіяльності (термін В. А. Ліпкана).