ЗАПОВІТ УКРАЇНСЬКОМУ СТУДЕНТСТВУ
© Володимир ЛІПКАН | 12.03.2026
Чекав сьогодні на людину біля університету,
Наслухався: москальщини, бидляцтва — малороси:
Там ніц культури, дефективність ідентичності та пієтету.
Діоптрії чутні довгоголосі.
Вродливі дівчини так вправно криють матом,
Затято, галасливо матюкаються,
Що їхнєє обличчя, ще й після затяжки флешек/айкосів
В гидотній і гримасній масці викривляються.
Здебільшого зросійщені…?
Так на нас еліта хвороблива всіх чекає?
А це скалічене „майбутнє”
Про Державу Українську знає?
Яка вона, Державність Українська:
Які ідеї і традиції та інтереси,
Яка національна, справжня ідентичність,
Якими будуть Вектори Державності прогресу?
Розстріляне Відродження, бароко, неоромантизм,
Поезія, мистецтво, імпресіонізм…
Славетні стратегічні перемоги Святослава —
В роду могутнім українським, навіть в імені лунає: СЛАВА!
А чим прославлять нашу Батьківщину,
У кого з рота як помиї —„матєрщина”!
Про що лайливо й галасно так можна озиватись,
Біля дверей: порогу альма-матер матюкатись?
Quo Vadis, молодь, часом, недоукраїнська,
Лиш в інстаграмі і тік-токах міць вся ісполінська?
Невже зачатки українського знаття й культури
Ми моделюємо, лиш дивлячись на схиблені такі натури?..
Як будете переговори міжнародні ви вести,
Яку позицію ви увиразните щоб чітко донести?
Що ізсередини:, чи українськість в Вас живе?
Державність? Ні! Бо особистісне аж буром пре!
Сидів, спостерігав, повільно се кумекав…
Надії певні все ж, не поховав, а плекав.
Не всі такі, не всі завзято псячать, лаяться й браняться,
Повинні бути ті, ким нації пишаються й гордяться!
Ті, хто з повагой ставиться до вчителів,
Шанує старших і піклує про своїх батьків,
Ті, хто виховує національну волю і чуття,
Національний розум — код до вищого знаття.
Всі ті, хто здатний на ідейний здійснення прорив,
Полишив малоросійство та чужорідний вплив.
Всі ті, хто уособлює себе з Державою як українця,
А не зросійщено ментально ницого чужинця.
Могутній і непереможний Український є Народ,
Бо має свій і особливий, унікальний генетичний код!
