ПСЕВДОЕКСПЕРТОКРАТІЯ-ДЕГЕНЕРАТІЯ

© Володимир Ліпкан | 28.11.2024

 

 

 

 

 

Шпана, псевдоексперти, інтригани

Базікають нестямно, наче ті барани.

Слова до купи вщерть складають,

А зміст відсутній, розуму не мають.

 

Голосять, скиглять, пустощі плетуть,

Постійно критикують, бозна що несуть.

Їм головне — постійно буть в увазі

Тоді в них відчуття: вони — в повазі.

 

Безладно й гучно гомін той стихав:

Експерт експерта не переконав!

Два телепні до тями взять не можуть

Бо дурні, йолопи, їм не поможуть.

 

Вони змагаються, донести думку власну

На їхній погляд: зоряну, прекрасну.

Насправді ж гомін то із їхніх вкидів

То синтез грантоїдів та гібридів.

 

 

Дезінформація — частина їхньої роботи,

Фактчекінг — поза фокусом турботи.

Їм головне похизуватися, сенсація,

Зловити лайки, вподобання і овації.

 

Чутливі теми: ними також оперують,

В контексті їхньому сенсації вирують.

Немає аналітики, статистики, прогнозів,

Що ж за суспільство, маєм брак „Спінозів” .

 

Базікало себе „експертом” називало,

А інші слухали, щоб мозок підривало.

Воно їм пустощі дрібненько молотило,

Бо бачило, як солоденько їм входило.

 

Сиділи очманілі, наче пацюки.

Такі убогі, розумово-жалюгідні малюки.

„Увага! Там експерти слушно виступають,

Давайте слухати, вони нам Вікіпедію читають!”

 

У цьому маскараді дискурсу і реверансу,

Де зміст уклонливо хитає без фінансів.

Експерти усілякі інфополе заповняють

Їм інші, не експерти, достеменно довіряють.

 

Услужливі, довірливі і некритичні,

Навряд чи розумово з інтелектом є дотичні,

Вони сприймають будь-кого, хто є експерт

Постправда, відгороженість то — інтроверт.

 

Докупи зграя інтриганів позбирались:

Невдахи і слабкі  від страху всрались.

Політкоректніть, демократія, лібералізм

Як виявилось — розумовий то інфантилізм.

 

Моральні норми, правила благопристойності —

Далекі люди ці від обріїв достойності.

Звеличені кінематографом і телебаченням,

Вони є уособленням людського одурачення.

 

Куміри примітивності, глашатаї лайна,

Таке собі суспільство — сучасного „кіна”.

Нікчеми, ноунейми і зменталені особи

Такі наразі справжні є соціофоби.

 

Що відбулося, світ куди подівся?

То інтелектом думати він розучився?

Повсюдність тупості буденною стає

Що ж: людство знову безнадійно програє.

 

Плєбс, охлос, чернь, вульгарність,

Народ глибинний, розумова безпорадність,

Наділений правами „вільно” обирати,

Той натовп булькає, немов дегенерати.

 

Малоосвічені, невдумливі створіння:

Чужі реалізують — не свої хотіння!

З  мрійливістю химерною подібних обирають:

Так в гомоні бидлоти державу-майбуття втрачають.

 

Що ж, виявилося Аристотель був правий:

Від правди не далекий, істині він не чужий.

Він охлократію ненавидів оскаженіло-божевільно,

А демократію не визнавав як вибір дійсно вільних.

 

Так само в нас Липинський Вацлав був,

Аристократію він залюбки утнув,

Бо розумів, хто справжній майбуття поборник,

Хто створює, будує — дійсний життєтворник.

 

Які посили знову до укладу повертатись,

Напевно інтелектуалам є чого остерігатись.

Той зойкіт бидла, лязгання гнилих зубів,

Експертів кодло, зграя блогерів і пацюків-щурів.

 

Дотепно владу вправно захопивши,

І лячно переможцями себе оголосивши,

Вони проникли в серце і діпстейт,

Намріяли, що зможуть учинити там апгрейд.

 

Вони — предвісники й поборники режиму,

Такого зниклого, бездушного нажиму.

Провал, бунти, війна і катастрофи:

У владі злидні, розумові лімітрофи.

 

Що є по суті зміст глибинної держави,

Хто творить, стратегує важливіші справи,

Хто автор цього витвору Держави, Архітектор,

Хто Справжник, Боронитель — всезагальний є протектор?

 

Це справжній геній — Гоббсівський Левіафан.

Не розуміє це лиш неосвічений профан.

Якщо державність докорінно зруйнувати

Кайдани догматизму треба одягати.

 

Автократичність розуму не любить,

Тому сама себе із часом згубить.

Але ж під час свого правління

Людей всіх перемеле на свої хотіння.

 

Кривавий ворог віковічний і затятий,

Морально понівечений, проклятий ,

Як його сутність чітко визначаємо,

Які критерії надибуємо, врешті маємо?

 

Псевдоексперти — результат невидимої боротьби

Картинка, створена для розумових голотьби,

Невтомні і в очікуванні: джокери стоять,

По суті світом цілим паскуди ці рулять.

 

Мережі, телебачення, кіно, тік-ток,

Насправжки кожен знає: у чому справжній толк.

Сучасники одну лиш мають дійсну рацію,

Не відчуваючи зменталення експлуатацію.

 

Зловісні танці, хижі вигуки й кривляння,

Над іншими відкрите потурання і знущання,

Зневага правил, етикету, ідентичності й традицій,

То новотвір і темрявою оповитий лицар.

 

Посланець безжиттєвості, мертвонароджене дитя,

Оманливо уводить він людство в забуття:

Подалі від природи й екзистенції людини

Провідники спіткали лихоліття й злі години.

 

Помстливі погляди, спроможність до діяння,

Мандат отримав на Державність зазіхання.

Мавпуючи, глашатаї поносу знов попрокидались

І наново та маячня бринчить, то як не придивлялись.

 

Судові вироки насправді можна відмінити,

Бо головне призначенню свому служити:

Помститися і зруйнувати правосуддя геть до тла,

Можливо, відбудує, а може „як всігда”…

 

Напевне, професіонали будуть у пріоритеті,

Правдоподібно, розум буде у авторитеті,

Надійсь, отримаємо додатковий  шанс,

А може вибори — останній всім від влади реверанс?

 

Калігула в сенат коня колись завів,

І дією своєю привселюдно всіх навчив:

Формуючи майбутній образ демократії,

То ілюстрація перевертнів до істини апатія.

 

Приниження, пригнічення, глуха скорбота,

Така у владців є „змістовною й цікавою” робота.

На сцену клоунів вчергове жахно випускають,

Хай ті базікають і на людей сильніш впливають.

 

Погрози, зомбування і штучний інтелект,

Такий вони задумали втілити свій проєкт.

Припинення вогню далеким є від миру,

Хто б це не був, чиїм не був кумиром.

 

Примхливість парадоксів й випадок історії,

Уводять нас подалі, углиб до акваторії.

У світ, де бездіяльність можемо спостерігати,

Як бидломаса геть почне все руйнувати.

 

А що ж нові „хозяєва” у світі,

У них майбутнє є, які в них діти?

Хто дзеркало налаштував й діоптрії душі,

Хто бачить зміст поза підказок в самоті.

 

Чи є спроможність нам тверезо міркувати,

Чи маєм змогу нам потрібних обирати.

Напевно втратили ми інтелектуальний жар,

Бо зараз неодмінно рулить всім піар.

 

Перегляди, підписки та уподобайки,

В гонитві всі за незліченні лайки.

На сцену інший тип людей виходить,

З собою правила нові та зміни він приводить.

 

Діпстейт змінити і державу зруйнувати,

Щоб потім уряд світовий „обрати”.

Таке усопницьке зрабовано-знудьговане буття

Є результат бездумності і бездуховності життя.

 

Безлюдяність, бездушність, безталанність,

Непотребом зужитим стала геніальність.

Людину хочуть стерти, штучно замінити

Щоб в світі обраним лиш стало краще жити.

 

Невже не втямлять люди, куди світ іде,

Хіба не бачать темряви, ще поки світло є?

Прокиньтесь: люди, натовп, неосвічена юрба

Ведуть вас на убій і знищать всіх до тла.

 

Заринена в глибини хамства і розбрату,

В лушпинні дилетантства смислів плагіату,

Псевдоекспертів невблаганно час скінчився,

Світ не такий і остаточно він змінився.

 

Очиститись від зайд і корупціонерів,

Звільнитись від загарбників, легіонерів.

Очисти духовний простір  і ментальний

І крокувати в світ новий — сакральний!!

 

Агенти впливу, плазуни, легіонери

Змосковщені й зменталені „візіонери”

Байдужники, безвільники і бездержавники

Ховаєтесь у мушлі, недолугі равло-радники.

 

Потрібен всім відвертий і правдивий діалог,

Нелегкий і сумний — не монолог.

Потрібно єдність в діях проявляти,

Творити і Державу Українськую плекати.

Гарантії безпеки, вступ до НАТО,

Угод безпекових потрібно нам багато.

Союзи, блоки, коаліції і все, що тільки є,

Бо Україна в нас єдина і вона — понад усе!

І зброю ядерну потрібно знову мати,

До космосу човни свої ми маєм відправляти.

І розвивати найцінніший — людський капітал,

Він ключ до розвою, основа всіх державницьких лекал.