Інфраструктурні інтереси

Інфраструктурні інтереси[Infrastrukturni interesy]

1) сукупність усвідомлених та визначальних потреб, задоволення яких надійно забезпечує існування і можливості надання прогресивного органічного розвитку особи, суспільства і держави в якості єдиного організму через гарантоване надання життєво важливих послуг і безперешкодну реалізацію життєво важливих функцій в усіх сферах життєдіяльності в рамках реалізації стратегії державної інфраструктурної політики; 2) життєво важливі матеріальні, інтелектуальні та духовні цінності Українського народу як носія інфраструктурного суверенітету і єдиного джерела влади в Україні, визначальні потреби суспільства та держави, реалізація яких гарантує інфраструктурний суверенітет України та прогресивний розвиток державної інфраструктурної політики; 3) легітимовані та формально визначені істотні / корінні потреби та цінності людини, суспільства, держави, реалізація яких забезпечує цим суб’єктам солідарне, стабільне співіснування, ефективне функціонування, прогресивний розвиток у рамках держави шляхом реалізації стратегії державної інфраструктурної політики; 4) динамічний елемент, що формується на основі стратегічних національних цінностей під впливом довгострокових тенденцій інфраструктурного розвитку в контексті глобальних трансформацій світової безпекової та стратегічної архітектури; 5) система стратегічних цінностей, що є феноменом інфраструктурної ідентичності, який ґрунтується на почутті приналежності до певної нації, яка здійснює самостійне управління у власних інтересах системою національної інфраструктури; 6) категоричний імператив інфраструктурного розвитку держави, основа формування геостратегії, стратегічних завдань внутрішньої та зовнішньої політики країни. І. і. демонструють специфіку потреб, що формуються залежно від особливостей внутрішніх процесів, рівня творення геостратегії і базується на узагальнюючих та об’єднуючих спільних цінностях суспільства та має співвідноситися з інфраструктурними інтересами інших суб’єктів міжнародних відносин. На відміну від потреб вони не мають імперативного характеру. І. і. виникають в раціонально-прагматичній формі в органічному поєднанні із емоційно-почуттєвою формою інфраструктурної ідентичності та сакрального ландшафту. Виділяють чотири найсуттєвіші почуття: 1) національної гідності; 2) національного добробуту; 3) національної безпеки; 4) національної перспективи. І. і. є складовими національних інтересів, визначаються і реалізуються у тісній взаємодії зі стратегічними цінностями пріоритетами і цілями. Коріння І. і. міститься у стратегічних цінностях, свого увиразнення вони набувають у стратегічних цілях, енергетичною формою виступає інфраструктурна пасіонарність і об’єкти сакрального ландшафту. На основі стратегічних пріоритетів і стратегічних цінностей визначається ступінь важливості І. і., їхня пріоритетність і черговість реалізації компетентними суб’єктами стратегії державної інфраструктурної політики.

Ліпкан В.А. Стратегія державної інфраструктурної політики України: словник. Київ: В. А. Ліпкан, 2023. 252 с.