Володимир Ліпкан

26 серпня 2023 року

 

 

В лушпинні одіозного конфлікту

У променях  відвертості речей

Згубивсь герой як за вердиктом:

Бо завжди був прожектом інших він людей.

 

Ніколи думки власної не мав він:

Одвічно гикав те і се,

Чуже озвучував як мавпа

Не тямлячи почасти, що несе.

 

Такий собі розумник і незграба,

Відвертий блазень, лицемір

Як перевертень і кульбаба,

Без стрижня, з пихою надмір.

 

Тож на такого всі чекали:

Він до вподоби багатьом

І довіряли, дослухались

Такий собі надії чорнозьом.

 

То є суспільство хворобливе,

Ознаки всі вже на лице:

Коли блюзніри шаленіють

І є подальшим промінцем.

 

Коли вигикуючи сморід,

Той зойкіт чутно по вушах.

Тож зупинись, нарід, на сповід!

І не сприймай слова всі впопихах.

 

Згадай історію, свої коріння,

Згадай: хто, звідки, для чого?

Тоді збивай всі ті Лушпиння

І ведвернися від нього.

 

Його приниження, пиха, зневага

Погорда і Зарозумілість до людей

Невже це викликає все повагу?

Для розумово немічних, можливо це і привілей.

 

Хвороби різними в житті бувають

І ліки є для них не всі:

Тож хай про честь і гідність всі не забувають

І особливо “генії” комунікації, брехні творці.

Про автора

Close