гідність

Сьогодні 21 листопада 2021 року в Україні відзначають День Гідності та Свободи.

 

Гідність — поняття системне і багатокомпонентне. Одним із його компонентів, на моє переконання, виступає фінансова гідність.

 

Фінансова гідність є відлунням усвідомлення цінності людини, яка, своєю чергою, формує моральне ставлення людини до самої себе. Більше того: ставлення до людини з боку суспільства і держави.

 

Якщо цінність особистості не просто визнається і декларується в суспільстві і державі а й практично та дієво втілюється за допомогою різних напрямів державної політики, то і фінансова гідність перебуває на належному рівні. А головне: уявлення про себе як гідну особистість, ставлення людини до самої себе відображається через такі категорії, як: повага, упевненість у собі, репутація, імідж, статус.

 

Гідність визнано найвищою соціальною цінністю. Адже в ст. 3 Конституції України задекларовано, що «усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах» (ст. 21) та що «кожен має право на повагу до його гідності» (ст. 28). Відтак акцентую:

1) всі люди є рівні у своїй фінансовій гідності;

2) кожен має право на повагу до його фінансової гідності.

 

А тепер, давайте поміркуємо разом.

Звідки може братися повага людини до самої себе, якщо вона, наприклад, чесно працюючи все життя, при виході на пенсію (якщо ж звичайно доживе і з нею не трапляться такі випадки, як: 1) смерть по хворобі; 2) смерть внаслідок нещасного випадку; 3) інвалідність тощо) отримує жалюгідні копійки, які повністю нівелюють увесь складний життєвий шлях.

 

За таких умов, у часи переходу до періоду мудрості та гідності (толерантно відзначу, що у деяких відбувається перехід лише на пенсію без настання мудрості, і, на жаль, без особистої гідності) у нас постає до самих себе одвічні запитання:

  • а чому свого часу я довірився лише державі за для того, щоб лише вона піклувалася про мене?
  • чому свого часу, не повірив у те, що колись перестану працювати і мої доходи не будуть на такому ж рівні, як тоді, коли працював і я не зможу собі дозволити те, що раніше міг?
  • чому, весь час, працюючи на когось, сплачуючи податки, в тому числі і до Пенсійного фонду, я не отримав ті виплати, які я вносив (не кажучи вже про відсотки, інвестиційний дохід тощо);
  • чому я досить обурливо допитувався про гарантії міжнародних страхових приватних лайфових компаній, які займаються пенсійними накопиченнями (хоча за всю історію існування жодна з них не збанкрутувала), у той час як необачливо і фактично без жодного логічного обґрунтування довіряв свої гроші банківській системі (жодного разу не питаючи: які гарантії повернення моїх коштів, причому не лише 200 000 грн, куди дані кошти вкладаються, який інвестиційний дохід буде передбачено через 5 років і т.д.)
  • чому свого часу постійно відкладав питання своєї фінансової гідності на „потім”, обґрунтовуючи і постійно знаходячи будь-які виправдання, на кшталт: подумаю, поспілкуюсь, пораджусь, не в Україні, немає зараз коштів, негативні відзиви…

 

І цей перелік питань я можу продовжувати нескінченно.

 

Але головне полягає в іншому (я лишаю осторонь аналіз дій держави, утім зосереджусь на особистості, бо саме гідність особистості – предмет даної статті):

 

1) чи привела така поведінка особи, почасти безвідповідальна, не гідна, до фінансової гідності?

2) якщо можна було б повернути все назад, чи була б фінансова поведінка особи іншою?

3) у чому полягає різність відчуття фінансової гідності у періоді розквіту, коли людина працює і заробляє, задовольняє свої нужденні потреби і солодкі бажання, і у періоді мудрості, коли відчутно воління щодо збереження рівня задоволення ключових потреб і бажань, не працюючи?

 

Почуття фінансової гідності — самовідчуття (і пов’язана з цим поведінка) людини, яка високо оцінює власні фінансові можливості та свою фінансову цінність. Так, так: саме фінансова цінність людини, це поняття, яке описує справжню вартість людини, коли вона, через створені відповідно до законодавства фінансові джерела може не працювати, при цьому зберігаючи почуття фінансової гідності та самоповаги.

 

Напевно, фінансова гідність — це уміння передовсім забезпечувати власну фінансову незалежність, реалізовувати справедливість, чинити фінансово розсудливо, совісно й відповідально. Причому підкреслю: передусім щодо себе самого.

Якщо ми самі цього не робитимемо, то як зможемо привчити до цього наших дітей, та взагалі прийдешні покоління? Які звички ми маємо сформувати для майбутніх поколінь за для того, що їхній рівень фінансової гідності був вищий за наш?

 

І ще одне, наостанок.

 

Хто творитиме майбутнє: фінансово вільні та гідні особистості або ж залежні не від себе люди?

 

Майбутнє свідоме покоління має виховуватись з почуттям фінансової гідності, передусім власної значимості і особистої відповідальності як за власне гідне фінансове майбуття, так і за побудову процвітаючої України.

Про автора

Close