Архів публікацій категорії Поезія

У даному розділі розміщені результати моєї власної творчої спадщини, увиразнені у поетичній формі. З урахуванням широких горизонтів пізнання, фактичної їх неосяжності, моя поезія не обмежується лише вічними темами кохання, емоцій, сенсу життя тощо.

Оскільки я багатогранна особистість, то і власну наукову спадщину, також поінколи вміщую в рамки поезії. З часом ідея фрагментації надихнула мене до розширення поетичної матриці на інші сфери. Таким чином, мною було впроваджено новаторську ідею і започатковано такі напрями як політична поезія, наукова лірика, фінансова поезія.

Диктатура грошей у сучасному несправедливому антагоністичному світі перетворила матеріальні речі на дороговказ і беззаперечний сенс життя багатьох людей. Цінність як категорія була нівельована до ціни. Саме тому, у своїй поезії я часто звертаюсь до розлогих філософських тем, особливе місце посідають ті поетичні твори, в яких я апелюю до Творця, Мудреця для отримання відповідей на складні світоглядні питання.

Важливо не лише просто кохати, а й говорити про це. Тому окремо в своїй творчості я виділяю різноманітні оди, вітання на свята тощо, які об’єднані до рубрики поезія вітання.

На жаль життя тіла і душі є неспівмірними, через що окремий пласт моєї творчості посідають поезію журби, що увиразнюється в елегіях, і поезія прощання, виражена в реквіємах.

Тож, відповідно до компонентів моєї поетичної творчості було виділено наступні окремі підрубрики:

Результати моєї поетичної творчості також розміщені на сайті Укрліб

 

Мною опубліковано три збірки власних віршів.

Струни серця_1Ліпкан В. Струни серця. Київ : Текст, 2006. 280 с.

 

Липкан В. Автографы души : [сборник стихов]. Киев. ФОП О. С. Ліпкан. 2011. 170 с. Автографи_1

 

 

 

 

 

 

 

Ліпкан В. Потік : поезії. Київ : Видавець Ліпкан В. А., 2025. 152 с.

Володимир Ліпкан  16 березня 2016 року   Для мене Ліна Костенко виступає своєрідним жевріючим натхненням, яке буремно спалахує кожного разу, коли я читаю чергові шедеври даної поетеси. Кожне слово, немов краплинка живильного еліксиру, наповнює мою душу та відгукується своїми роздумами, що знаходять відлуння у поетичних рядках. Це вже не вперше, коли саме рядки цієї поетеси зачаровують мене, надихають одразу ж…

© Володимир Ліпкан | 11.02.2016 Війна… Гидке і бридке слово, Що вкарбувалось назавжди Чи нелінійна, чи гібридна - Тепер творити нам нема коли.   Всі думки зараз про стратком: Це зараз основний главком! Якщо Систему вчасно побудуєм, Тоді  державу ми врятуєм.

Зараз опановували з нашим сином українську літературу, 3 клас... Прочитав вірш Ліни Костенко "Тривога"... І не втримався..., настільки глибоко, чуттєво, настільки красно мовленнєво, що я не зміг лишень пройти, свій зміст в словах не донести. Тому, вражений до глибини душі, просякнутй ідеєю, написав свою версію вірша, за мотивами вірша "Тривога" Ліни Костенко. Тривога Держави Держава важко віддає плоди, Вона синів…

Навіщо дмухати на воду, Навіщо скиглити весь час? Про "братство" нібито слов'янського народу, Який безжально так вбиває нас! Прийшла пора знімати чари, Якими скутували до жалю. Прийшла пора до просвєтління Пануйте правду досхочу. Пануйте власний шлях розвóю, Цінуйте переможну мить: Творіть історію Собою, І власну націю любіть!!!

    Мир опустел, мир стал не весел: Нет больше Софиной улыбки, Не слышно больше Софы смеха, Всё время кажется: ошибка...   Все предрешил один лишь миг: Машина смертью пролетела, Лишь мягкий женский Софы крик… И жизнь без Софы опустела.   Пропал прекрасный человек, Заботливый, надежный, верный, Которых не сыскать вовек, Каким бы ни был мир безбрежный…   Софию помню…

04.09.2015 © Липкан Владимир Написание этого стиха стало следствием накопившейся злости и отторжения войны. Очередной каплей стала смерть сирийского 3-летнего мальчика, который не доплыл до берега Турции… http://nv.ua/world/countries/foto-pogibshego-malchika-migranta-shokirovali-tsivilizovannyj-mir-66922.html   Если гибнут невинные дети, То виноваты все мы – на планете! Зачем цветам так рано умирать Не жить, без счастья погибать?   Зачем же мы тогда живем? Кому мы строим отчий…

    11.03.2014   За мир для себе слід боротися самим, А не чекати, що його блаженно подарують, То треба буть убогим і сліпим, Щоб не побачити: ТВІЙ світ плюндрують.   Тебе повчають: як, з ким говорить, Якою мовою ти маєш спілкуватись, Тебе примушують в братерстві жить З тим ворогом, котрого маєш ти цуратись.   Роками в спокої і мирі жили,…

Close