Архів публікацій категорії Поезія

У даному розділі розміщені результати моєї власної творчої спадщини, увиразнені у поетичній формі. З урахуванням широких горизонтів пізнання, фактичної їх неосяжності, моя поезія не обмежується лише вічними темами кохання, емоцій, сенсу життя тощо.

Оскільки я багатогранна особистість, то і власну наукову спадщину, також поінколи вміщую в рамки поезії. З часом ідея фрагментації надихнула мене до розширення поетичної матриці на інші сфери. Таким чином, мною було впроваджено новаторську ідею і започатковано такі напрями як політична поезія, наукова лірика, фінансова поезія.

Диктатура грошей у сучасному несправедливому антагоністичному світі перетворила матеріальні речі на дороговказ і беззаперечний сенс життя багатьох людей. Цінність як категорія була нівельована до ціни. Саме тому, у своїй поезії я часто звертаюсь до розлогих філософських тем, особливе місце посідають ті поетичні твори, в яких я апелюю до Творця, Мудреця для отримання відповідей на складні світоглядні питання.

Важливо не лише просто кохати, а й говорити про це. Тому окремо в своїй творчості я виділяю різноманітні оди, вітання на свята тощо, які об’єднані до рубрики поезія вітання.

На жаль життя тіла і душі є неспівмірними, через що окремий пласт моєї творчості посідають поезію журби, що увиразнюється в елегіях, і поезія прощання, виражена в реквіємах.

Тож, відповідно до компонентів моєї поетичної творчості було виділено наступні окремі підрубрики:

Результати моєї поетичної творчості також розміщені на сайті Укрліб

 

Мною опубліковано три збірки власних віршів.

Струни серця_1Ліпкан В. Струни серця. Київ : Текст, 2006. 280 с.

 

Липкан В. Автографы души : [сборник стихов]. Киев. ФОП О. С. Ліпкан. 2011. 170 с. Автографи_1

 

 

 

 

 

 

 

Ліпкан В. Потік : поезії. Київ : Видавець Ліпкан В. А., 2025. 152 с.

17.01.2021 Путь мастера желаем мы пройти, Ты молодой, красивый, перспективный! В учебе и науке чтобы смог себя найти, Ведь ты в компьютерах активный!   Будь цельным, добрым, озорным, Ставь дерзновенные, благие цели. Тебя мы любим и хотим, Чтоб силы горизонта не имели.   Используй все свои таланты, Работай больше над собой. Ты должен помнить: бриллианты - Блестят особой красотой.

Елене Липкан посвящается 10.12.2020   Роль сценариста порой не видна: Она кропотлива, тиха, не заметна. И ночью и днем тихо пишет она, Из слов составляя сюжеты.   Мотивы, страсти, пылкие желанья – Всё это нужно в Слове воплотить Чтобы артист, играя сцены, Смог это олицетворить.   Создание сценария – процесс прекрасный, Он состоит в умелом мастерстве, Где трансформации подвластны: Объект…

08.11.2020 Хай тебе кохання гріє, Як сонця промені ясні Хай всі твої прекрасні мрії Хдійсняться, наче у ві сні!   Теб вітаю, моя Кральо! Красуня, щастя ти моє! Тебе кохаю я без краю Моя любов, моє ти все.   Тож квітни, любо моя квітка, І в щасті красно розквітай Нехай кохзанням оповито Для мене ти як небокрай.   Гармонії, натхнення,…

Цінуйте, білоруси те, що є. І не женіться ви за манівцями! Бо Стійкість, розвиток і честь - Все це роками Ви плекали. Не загубіть країну Ви свою В гонитві галасливій єдності, "братерства" Держава-мати зараз на краю, Тож зберегти її - то істинне мистецтво. Не дайте різним покидькам, шакалам Державу вашу славну зруйнувати Адже коли прийде "братерська" поміч, То волі вам…

Возмездие : есть кара или отомщенье? В чём суть сего пассажа: страх иль отплаченье? Кого пугать собрались местью? И снова уповать словами, лестью?   Возмездье — тьма и тьмы есть порожденье, Оно есть человека вырожденье. Где есть возмездие — нету гуманизма Возмездье – путь к деструктивизму.

07.04.2020 © Владимир Липкан Есть время подумать, Есть время решать. Ты можешь сидеть И не рисковать.   Но годы пройдут, Улетит время страсти! А ты всё сидишь, Ждешь у моря всё счастья.   Приходит то время, Приходит наш час, Когда мы услышим: Никто, кроме нас.

25.01.2020 Короткий путь с размером в жизнь Вдруг пролетел так незаметно... Вдруг оборвалась все, и больше нет Танюши яркой и великолепной.   Как же любить хотела,  жить Дарить свою заботу радость Лишь одинокий дикий крик: Танюши нет... какая жалость...   Как луч надежды в темном царстве Всегда с улыбкой в жизни как цветок цвела И в радость, в горе и…

Мы часто думаем, что мы готовы И незачем учиться больше нам. Но скинув бремя знаний, вдруг оковы Сковали тело тут и там. И в безмятежном мытарстве и гореваньи, Как путник в степи без воды. Вдруг наступает осознанье: Без знаний, мы, увы, пусты!

Close