Архів публікацій категорії Поезія

У даному розділі розміщені результати моєї власної творчої спадщини, увиразнені у поетичній формі. З урахуванням широких горизонтів пізнання, фактичної їх неосяжності, моя поезія не обмежується лише вічними темами кохання, емоцій, сенсу життя тощо.

Оскільки я багатогранна особистість, то і власну наукову спадщину, також поінколи вміщую в рамки поезії. З часом ідея фрагментації надихнула мене до розширення поетичної матриці на інші сфери. Таким чином, мною було впроваджено новаторську ідею і започатковано такі напрями як політична поезія, наукова лірика, фінансова поезія.

Диктатура грошей у сучасному несправедливому антагоністичному світі перетворила матеріальні речі на дороговказ і беззаперечний сенс життя багатьох людей. Цінність як категорія була нівельована до ціни. Саме тому, у своїй поезії я часто звертаюсь до розлогих філософських тем, особливе місце посідають ті поетичні твори, в яких я апелюю до Творця, Мудреця для отримання відповідей на складні світоглядні питання.

Важливо не лише просто кохати, а й говорити про це. Тому окремо в своїй творчості я виділяю різноманітні оди, вітання на свята тощо, які об’єднані до рубрики поезія вітання.

На жаль життя тіла і душі є неспівмірними, через що окремий пласт моєї творчості посідають поезію журби, що увиразнюється в елегіях, і поезія прощання, виражена в реквіємах.

Тож, відповідно до компонентів моєї поетичної творчості було виділено наступні окремі підрубрики:

Результати моєї поетичної творчості також розміщені на сайті Укрліб

 

Мною опубліковано три збірки власних віршів.

Струни серця_1Ліпкан В. Струни серця. Київ : Текст, 2006. 280 с.

 

Липкан В. Автографы души : [сборник стихов]. Киев. ФОП О. С. Ліпкан. 2011. 170 с. Автографи_1

 

 

 

 

 

 

 

Ліпкан В. Потік : поезії. Київ : Видавець Ліпкан В. А., 2025. 152 с.

© Володимир Ліпкан 30.09.2024   17 років швидко пролетіло, У щасті й радості жили. Я зичу Вам кохання! Щоб вітрила Завжди в добрі і злагоді несли!   Тримати стрій! Кохати палко і любити, Завжди Ваш спокій чуйно боронити. Щоб щастя у родині ніжно розквітало, І вам обом завжди було вас мало.   Щоб Вашого кохання вистачало, Фінансів більше час від…

  © Владимир Липкан 25.09.2024     Разбуди меня в сентябре: Мне всё время хочется спать. Дай мне крылья, парить во мгле, Я мечтаю на них летать.   Разбуди меня шепотом птиц, Улетающих в дальни края. Среди множества счастья лиц, Лики встретить у сентября.   Разбуди меня тишиной От листвы, тихо кружащей вниз, Осень, милая, ты ведь со мной? В…

© Владимир Липкан 23.08 2024     Случайностей на свете не бывает: Никто так просто в небо не взлетает, Ничто так просто ярко в мире не горит, И путь не освещает,  темнотой саднит.   Одна случайность - это испытание: Пути, намерений и искренних желаний. Как индикатор страстных возлияний Она - проверка прочности познаний.   Другая может быть как наказанье: За…

© Владимир Липкан 23.08 2024     Мы часто бредим о познаньи человека Слагаем алгоритмы, пазлы, верим в чудеса. Всё проще и касается не знаний, коих реки, Ведь главное: чему и как возрадуется вся душа.

© Владимир Липкан 25.08.24     Кому мы памятники рьяно воздвигаем: Убийцам, бунтарям, кого не знаем? Кто кровь пролил и жил в несчастьи? Кто упивался жаждой к власти?   Кого мы беспристрастно восхваляем? Лишь тех, кто сразу всеми узнаваем: Терзал и мучил дико он других, И потому он — свой среди чужих!   Чужих, и грустно отвлечённых, Безропотно идеологией порабощённых,…

© Володимир Ліпкан 23.08.2024   День Прапора сьогодні відмічають! Окроплений сльозами - ціну йому знають! Знамено бойове Вселенського Добра? Наш прапор - стяг незламності і опір проти зла.   Наш прапор - символ волелюбного народу! Він уособлення всій екзистенції і боротьби! Щоб світ почув нарешті, усвідомив, мав нагоду, Щоб врятувати душу від хижацтва й cатани.   Незламність духу, нескорéнність, Жага…

© Владимир Липкан 20.08.2024     Однажды ведь шторм закончится, Ты не вспомнишь, как его пережил. В этом соль муки творчества В шторме - себя изменил.

© Владимир Липкан 17.08.2024     Ты иногда страдаешь, Что мысль не пошла в слова. Ругаешь себя, накаляешь, Сгораешь потом от стыда.   Но стыд дураку не известен, Болван многословит с лихвой. И потому диалог неуместен Глупец всегда прав, средь тупых он — герой!

  © Владимир Липкан 20.08.2024     Мы рождаемся зимой, Но попадаем - в лето. Счёт годам своим открой Удивляйся свету.   Мы рождаемся весной, Снова лето проживаем, Окунувшись с головой, Ничего не понимаем.   Осенью мы родились, Снова лето нам считают. Так постой, остановись, Как живём, где лето тает?     Если летом я родился, Значит столько мне и…

Close