Архів публікацій категорії Поезія

У даному розділі розміщені результати моєї власної творчої спадщини, увиразнені у поетичній формі. З урахуванням широких горизонтів пізнання, фактичної їх неосяжності, моя поезія не обмежується лише вічними темами кохання, емоцій, сенсу життя тощо.

Оскільки я багатогранна особистість, то і власну наукову спадщину, також поінколи вміщую в рамки поезії. З часом ідея фрагментації надихнула мене до розширення поетичної матриці на інші сфери. Таким чином, мною було впроваджено новаторську ідею і започатковано такі напрями як політична поезія, наукова лірика, фінансова поезія.

Диктатура грошей у сучасному несправедливому антагоністичному світі перетворила матеріальні речі на дороговказ і беззаперечний сенс життя багатьох людей. Цінність як категорія була нівельована до ціни. Саме тому, у своїй поезії я часто звертаюсь до розлогих філософських тем, особливе місце посідають ті поетичні твори, в яких я апелюю до Творця, Мудреця для отримання відповідей на складні світоглядні питання.

Важливо не лише просто кохати, а й говорити про це. Тому окремо в своїй творчості я виділяю різноманітні оди, вітання на свята тощо, які об’єднані до рубрики поезія вітання.

На жаль життя тіла і душі є неспівмірними, через що окремий пласт моєї творчості посідають поезію журби, що увиразнюється в елегіях, і поезія прощання, виражена в реквіємах.

Тож, відповідно до компонентів моєї поетичної творчості було виділено наступні окремі підрубрики:

Результати моєї поетичної творчості також розміщені на сайті Укрліб

 

Мною опубліковано три збірки власних віршів.

Струни серця_1Ліпкан В. Струни серця. Київ : Текст, 2006. 280 с.

 

Липкан В. Автографы души : [сборник стихов]. Киев. ФОП О. С. Ліпкан. 2011. 170 с. Автографи_1

 

 

 

 

 

 

 

Ліпкан В. Потік : поезії. Київ : Видавець Ліпкан В. А., 2025. 152 с.

© Володимир Ліпкан | 16.09.2025   Вони продовжували палко сперечатись, До острахів своїх надмірно дослухатись. Бо дух і сила, маскулінність вже давно у них не в моді, Це, бачите, відверто суперечить „європейській тій природі”.   Ґвалтують [1] їх — вони всіх вибачають, Мігрантів далі до країни запускають. Мечетей більше, ніж колись церков, Quo vadis, Europa? Скоро буде кров!   До…

© Владимир Липкан | 14.09.2025 И на всю жизнь останется она одна, Любовниками будет лишь окружена. Той мимолётной, страстью, но: извечно проходящей, Изменчивой, забывчивой и уходящей.   Казалось, яркость жизни безупречна, Но пыл любовников не вечный: Всегда есть предопределённость и сценарий, роль И потому прими, живи сама, другим позволь.   На праздники — ты в одиночестве сидишь, Унылыми глазами в…

© Володимир Ліпкан | 16.09.2025   Разом з життям потрібно проживати: Не поспішати - бо біду ти будеш доганяти, Не відставати - бо біда можливо й дожене тебе, Потрібно жити темпорально: ось і все!

© Владимир Липкан | 25.08.2025   Было время: мы шутили... Было время: чай мы пили... Было время: развлекались, И общеньем наслаждались…   Вместе книги мы писали, Кандидатами все стали, Вместе было… Но прошло.. В новый мир не перешло...

© Володимир Ліпкан | 24.08.2025     Попри клятьбу і різні невгамовні чвари Жовто-блакитний прапор струнко майорів, Він — символ мужності й рішучості держави, Це світу переконливо й відчутно він довів.   І крізь віки, буремні й чварні злами, То скільки не було б лихих подій, Наш прапор — символ й стяг незламних, Він спонукає світ до ефективних дій.  …

© Владимир Липкан | 19.08.2025   Сороконожке чудный задали вопрос: В каком порядке ножки-то она передвигает? Задумавшись, пошло всё под откос: Ходить не может больше: ножки до сих пор считает...

© Владимир Липкан | 19.08.2025     Чтоб постигать произведения искусства, Нам надобно всецело понимать: Условия для творчества, и цели, личность целокупно, Которая шедевры может, создавая, воплощать.   Искусство нам наскоком не понять И голыми руками, просто так: ни взять ни дать. Потребно личность, цели и эпоху внятно осязать, Тогда к искусству можете душою припадать.   И вдумчиво увидеть целостность…

© Владимир Липкан | 18.08.2025     Нам нужно научиться отпускать: Всех тех, с кем будем горевать, С кем сложно, тягостно и не уютно, Кому все объяснять потребно нам ежеминутно.   Друзья, приятели, клиенты и партнёры, Любимые, и близкие, и просто ухажёры — До невозможности далёким много кто остался, Их отпускать потребно, чтоб свободой наслаждался.   Не мучайте себя, другого…

© Владимир Липкан | 17.08.2025     Стволы высокие, прямые стройные: В сосновой роще — все достойные. Прохлада свежая, безмолвие вокруг царят, Природой насладиться они благоволят.   Стволы как мачты парусников вольных, Стоят наперекор судьбе: в ряду достойных. Шатаясь, не прогнутся сроду, никогда Там нет для раболепства духа и следа.   И лёгкий аромат, и приглушённый свет, Лиловой дымки нежно-мягкая…

© Владимир Липкан | 14.08.2025   Панически бояться стали боли и страданий. Мы избегаем полностью всего: Что губит, душит и гнетёт словами, Где удовольствий нет — то значит: не дано.   Со страхом ожидаем мы фрустрации, Завидя вдалеке, бежим что силы от неё. Чтоб пребывать в плену без боязни, в прострации Страдания и трудности? Кричим мы: "Не моё!"   Но…

Close