НАРЦИСИЗМ ТЕРПІННЯ

© Володимир ЛІПКАН | 04-07.07.2026

 

 

Терпіння — перенесення страждання:

Фізичного, духовного, морального.

Життєвих злигоднів без нарікання,

Культури наче, прояв соціального.

 

Суспільна доброчесність перетворена на милування,

Ретельно ми формуємо поживний ґрунт.

Бо тут немає нашого страждання,

Такий собі чудовий, співчуттєвий пункт.

 

У витривалості цій криється обман,

Коли погорда укриває хижий егоїзм.

Чуже нещастя п’ємо, як п’янкий дурман,

Плекаючи терпіння — власний нарцисизм.

 

Безсмертя, безвладдя, й сукупно безцілля,

Воно, вочевидь, так дбайливо забуто.

Почасти терпіння — фатальність безсилля, —

Тому до слабких так увага прикута.

 

Фасад з бундючного і гордого терпіння,

За ним ховається екзистенційна криза,

Це хміль та егоїзму справжнього насіння,

Де небайдужість — лиш повторена реприза.

 

Людина виявляє криводушне співчуття,

І наче співпереживає болю,

Це завчена нещира псевдосоціальна роль,

І програється вона знов і знову.

 

Хмільний напій, що глушить внутрішню тривогу,

Увагу на слабких людина вмить перемикає.

Фальшиве співчуття — облудна та уявна допомога,

Яка від порожнечі власної й спустошення оберігає!

 

Тут наче щире та відверте почуття людське,

Вмить перетворюється на перформанс лицемірний.

Ілюзія емпатії — це щось пусте й палке, —

Бо цей безплідний вияв є до болю геть невірний!

 

Тож невимовний біль, і горе, і журба:

Потроху ми звикаємо до цього животіння!

Повсюди в світі ллється кров людська, війна,

Еліти й влада проявляють „толерацію й терпіння”.

 

На що всі люди витрачають час?

На те: аби терпіти і не умирати.

Терпіння іншим боком повертає нас:

Воно дає можливість жити, а не існувати.

 

Вони неохоче всьому потурають,

Занурюють очі у власні забави.

З увагою світ свій так вправно складають,

Бо інші, насправді, їм геть не цікаві.

 

Тут створено егоцентрично дивовижний світ, —

В якому горе, смерть і біль перемагають.

Для кабінетних, владних, корумпованих еліт,

Терпіння й слово — заповіт обіцянок складають.

 

Кого і що терпіння врешті переможе,

Ймовірно —  це довільне трактування.

Комусь, можливо, гідно жити допоможе,

А може — слабкості це прояв й нарікання.

 

Терпіння і упертість інколи разом і поруч йдуть.

Страждання, муки ті пекельні всі переживають.

Дияволи з людей з терпіння нитки в’ють, —

Так мрії більшість через це назавжди занедбають!

 

Коли ж терпіння постає заляканим й сліпим,

І перетворюється на німу й суху упертість, —

Облуди інструментом виступає основним,

Життєвих сил стираючи покірно ту одвертість.

 

Безмежна вибачливість і стійке терпіння,

Любов, сумлінне піклування і повага —

Свідомий прояв нереалізації, життя невміння, —

Це досвід, ґарт чи егоїзму жадібна звитяга?

 

Саднить, болить — тож вкрай терпець урвався,

Проте воно, можливо, іноді гальмо…

Віч-на-віч із терпінням впоратися сподівався,

Навіщо ж у житті Творцем воно дано?

 

Утім родзинкою, вінцем цього „терпіння”:

Коли воно стосується цілком чужих:

Чужих людей, бажань і їхнього воління,

Найпотаємніших думок і дій, слів основних.

 

Ми стійко переносимо чужих страждання —

У цьому вищий НАРЦИСИЗМ ТЕРПІННЯ!

Тому немає жодних зауваг і нарікання,

Жорстокі й „терпеливі” ми — до проявів чужих боління.