Ліпкан Володимир Анатолійович,

доктор юридичних наук, професор

професор кафедри кримінального права, процесу та криміналістики

Академії праці, соціальних відносин і туризму 

https://orcid.org/0000-0002-7411-2086

Когнітивна трансформація світу унеобхіднює реструктуризацію наукових шкіл, епістемологічних спільнот і наукового знання в цілому. Ортодоксальні  методологічні кліше вже не в змозі не лише прогнозувати майбутні соціальні зміни, а й навіть пояснити та інтерпретувати настання тих чи інших мультиплікативних подій та усвідомити їх стратегічні наслідки.

Ретроспективно чимало вчених намагаються аналізувати, спираючись на стару лінійну методологію, те, що відбулося; але за такого випадку нехтується дуже важлива функція науки: прогностична.

За цих умов важливим теоретичним завданням є з’ясування на нових методологічних засадах політичного змісту сучасного концепту „безпекова дилема”. Усталено в рамках політичних наук і в публікаціях західних авторів під безпековою дилемою розуміють такий стан, за якого вжиті державою для підвищення рівня власної безпеки заходи, викликають обов’язкову зворотну реакцію з боку інших держав, що, своєю чергою, призводить до зниження, а не початкового запланованого підвищення рівня безпеки держави.

Подане трактування є хибним.

Звернемося до словникових джерел. Слово „дилема” має грецьке походження і означає: 1) логічне судження, одна з посилок є умовною (гіпотетичним судженням), а інша — розділова (диз’юнктивне судження); 2) необхідність здійснення вибору між двома зазвичай небажаними можливостями [1, с. 214].

Натомість у 11-томному Словнику української мови надається інше визначення даному, підкреслю: запозиченому до української мови, слову: дилема визначається як: 1) логічне судження з двома протилежними положеннями, що суперечать одне одному і виключають можливість третього; 2) необхідність вибору між двома (звичайно небажаними або важко здійсненними) можливостями [2, с. 276]. Ідентичні визначення даного поняття містяться і у Великому тлумачному словнику української мови [3, с. 295].

Що кидається в очі: 1) переформатування значення термінів: небажаний не означає протилежний і суперечливий; 2) наслідування і екстраполяція законів геополітики: фундаментального дуалізму і  законів синтезу суші та моря.

Зокрема, на даний аспект побіжно вказується і в практичному словнику української мови, де одним із синонімів лексеми „дилема” виступає: альтернатива; важкий вибір [4, с. 80].

На думку західних авторів дилема безпеки є найважливішим джерелом конфлікту між державами [5]. Вони вважають, що: 1) в міжнародній сфері немає законної монополії на насильство, тобто немає світового уряду, і, як наслідок, кожна держава повинна дбати про власну безпеку. З цієї причини головною метою держав є максимізація власної безпеки”; 2) тож закупівля зброї та розробка нових військових технологій, обов’язково погіршать безпеку інших держав”; 3) оскільки вони не можуть знати, чи буде держава, яка покращила свій рівень безпеки, використовувати свої збільшені військові можливості для нападу в майбутньому, то вони або вирішать збільшити свій власний військовий потенціал, або розпочнуть превентивну атаку, щоб не дати державі, яка озброює, порушити баланс.

Така софістична конструкція, яка, на перший погляд, здається логічною, побудована із явними порушеннями правил формальної логіки, адже „після цього, не означає внаслідок цього”.

Очевидним є факт штучного пристосування окремими країнами тих чи інших положень до власної мілітарної практики вирішення дискусійних питань в міжнародних відносинах за допомогою сили. Причому апологети цих віртуальних теоретичних конструкцій не передбачають окрім війни інших сценаріїв розвитку подій. Відтак, наперед, формула і теоретичний потенціал словосполуки „безпекова дилема” в їхній інтерпретації набуває негативної конотації.

Я дотримуюсь іншої позиції, оскільки наявність чи відсутність тих чи інших безпекових можливостей, різний рівень стратегічного та інфраструктурного потенціалу держав тощо не є достатніми, а головне — єдино можливими умовами для зародження конфлікту. На цьому шляху більш коректними формулювати розуміння безпекової дилеми крізь призму авторського поняття безпекового еквілібріуму.

Безпековий еквілібріум — якісно-кількісна характеристика безпекового балансу, за якого реалізується принцип рівноправності суб’єктів безпекових відносин; приблизно однаковою є якісна та кількісна рівність безпекового потенціалу, сил та засобів, ресурсів, гуманітарної аури та загального потенціалу безпекової могутності.

Фактично, виходячи з ходу мислення інтерпретаторів словосполуки „безпекова дилема” у Росії не було „жодних логічних підстав” для здійснення збройного нападу, адже Україна не здійснювала „максимізацію безпеки”, відповідно у Росії не відбувалося „мінімізації безпеки”. Але ж, не зважаючи на подану вище логіку „інтерпретаторів змісту” словосполуки „безпекова дилема”, він стався: агресивна війна почалася; то ж практика повністю перекреслила і нівелювала і звела нанівець думки та сумнівні гіпотези тих авторів, які фривольно трактували поняття „безпекова дилема”, встановлюючи корелятивний зв’язок між початком війни однією стороною як реакцією на збільшення зброї та озброєності іншої сторони.

Таку ж стратегію вміщено і в концепцію „Пояс і шлях” Сі Цзіньпіна, яка також носить ревізіоністський та панівний характер (котрі власно і лежать в основі справжнього конфлікту), натомість прихована у стратегічній невизначеності [6]. Вжиті заходи лідерами G20 щодо формування альтернативи згаданій концепції в майбутньому

Тож, на моє переконання, безпекова дилема тяжіє до безпекового еквілібріуму і відображає прагнення держав до балансу. Примітним і певним чином дивним є відсутність визначень даних понять у окремих фахових спеціалізованих енциклопедичних політологічних словниках [7-10].

Безпекова дилема не означає антагонізм, вона означає наявність почасти різновекторних альтернатив, можливостей, які можуть мати асиметричний характер і одна з них не завжди є бажаною. Унормування даної лексеми в політологічній думці є корисним, адже воно відлунює прагнення держав до балансу відносин, не завжди лінійними засобами, в тому числі і у безпековій сфері. Концепт „безпекова дилема” є складовим категорійно-понятійної системи геостратегії, яку розвивається мною в якості наукового напряму [11-12].

Література:

1. Словарь иностранных слов : под ред. И. В. Лехина, С. М. Локшиной, Ф. Н. Петрова. Москва: Изд-во „Советская энциклопедия”, 1964. 784 с.
2. Дилема / Словник української мови: в 11 томах. Том 2, 1971. С. 276.
3. Великий тлумачний словник сучасної української мови : 250000 / уклад. та голов. ред. В. Т. Бусел. Київ; Ірпінь: Перун, 2005. – VIII, 1728 с.
4. Караванський С. Практичний словник синонімів української мови. 2-ге вид., доповнене і опрацьоване. Київ : „Українська книга”, 2007. 448 с.
5. Security dilemma // URL: https://www.britannica.com/topic/security-dilemma.
6. Ліпкан В. А., Яковець А. В. Геостратегія сучасного Китаю : монографія. Київ : В.А. Ліпкан, 2023. 384 с.
7. Політологічний енциклопедичний словник : упорядник В П. Горбатенко; за ред. Ю. С. Шемшученка, В Д. Бабкіна, В. П. Горбатенка. 2-е вид, доп. і перероб. Київ : Генеза, 2004. 736 с.
8. Політологічний словник : навч. посібник ; за ред. М. Ф. Головатого, О. В. Антонюка. Київ : МАУП. 2005. 792 с.
9. Політологія: навчальний енциклопедичний словник довідник для студентів ВНЗ I-IV рівнів акредитації / За наук. ред. д-ра політ. наук Хоми Н. М. Львів : «Новий Світ – 2000», 2014. 779 с.
10. Новітня політична лексика (неологізми, оказіоналізми та інші новотвори) / [І. Я. Вдовичин, Л. Я. Угрин, Г. В. Шипунов та ін.]; за заг. ред. Н. М. Хоми. Львів : «Новий Світ – 2000», 2015. – 492 с.
11. Ліпкан В. А. Геостратегія сучасної Української держави: засади формування. Вісник Львівського університету. Серія філософсько-політологічні студії. 2022. № 42. С. 268-277.
12. Ліпкан В. А. Стратегія державної інфраструктурної політики України : словник. Київ : В.А. Ліпкан, 2023. 252 с.

Для цитування:

Ліпкан В. А. Безпекова дилема: модерний політичний зміст. Сектор безпеки України: актуальні питання науки та практики : збірник наукових статей, тез доповідей та повідомлень за матеріалами XІ Міжнародної науково-практичної конференції (27-28 квітня 2023 року, Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого, м. Харків). Частина 1. Серія «Сектор безпеки України». Вип. 43. Редкол.: А.П.Гетьман, В.М.Гаращук, Т.О.Коломоєць, Ю.В.Мех, В.Я.Настюк, Р.В.Шаповал та ін. Харків: Друкарня Мадрид, 2023. С. 155-160.