4

16 липня 2020 року академік Ігор Рафаїлович Юхновський у своєму виступі у Верховній Раді України, звертаючись до Президента України Зеленського, закликав його скористатися досвідом державотворення п’ятого президента Порошенка: «Нехай ваш попередник стане вашим радником і опорою. Не дозвольте знижувати авторитет попередніх президентів».

Чому у нас в Україні не прийнято принаймні дослухатись до розумних та освічених людей?

Адже, академік мав на увазі звертатися за досвідом до Президента України, до тієї особи, яка була Президентом, боронила Україну, відстоювала на міжнародній арені національні інтереси, зберегла суверенітет. Звичайно, що Президент робить помилки, адже і його посада, на жаль, не передбачає любові всіх і вся, його посада не передбачає ідеальної та правильної, такої, що задовольнить інтереси усіх, діяльності.

І головне: будь-який Президент, приходячи на цю посаду, абсолютно і чітко це усвідомлює.

Але ж суть виступу академіка Р. Юхновського полягала у підтримці авторитету інституту президентства. А у більш широкому плані — збереженні інституційної культури, поваги до позитивного надбання, поваги до інституційної системи взагалі та інституту президенства зокрема. Поваги до людини, поваги до професіоналів, до їх праці та відданості служіння інтересам та народові України.

Адже їх з часом — саме професіоналів — дедалі меншає, і всі ці деструктивні процедури на кшталт люстрацій лише позбавляють Україну навіть примарного шансу на наступництво кращих управлінських процедур і якостей професіоналів.

Тому дивним для мене виглядають спроби окремих авторів весь час піддавати сумніву доцільність залучення чи то Л.Кравчука, чи то Л.Кучми, чи то В. Ющенка чи то П. Порошенка до вирішення тих питань, в яких вони мають значні успіхи та досвід, міжнародну підтримку та ресурси для їх вирішення.

Так, одним із аргументів, наприклад Є.Кузьменка (Джерело: https://censor.net.ua/blogs/3211081/po_povodu_kravchuka_v_minskom_formate), є вік Л.Кравчука – 86 років. До речі, такі з ж закиди щодо віку робились і на адресу М.Луческу (75 років), який нещодавно очолив київське ”Динамо”.

Вибачте: а що тоді казати про Королеву Єлизавету (94 роки) або її чоловіка Філіпа (99 років)? А, будь ласка, нехай даний автор наведе вік Трампа та Байдена… Згадаймо Сороса, якому за 12 днів виповниться 90 років, і який досить успішно впливає на усю світову фінансову систему і подорожує літаком більше за І.Геращенко. До чого тут вік?

Прикладів можна наводити безліч. Тож аргумент щодо віку – нікчемний.

Даний автор також якось в дивній інтерпретації наводить кількість польотів І.Геращенко. Та справа ж напевно не у кількості польотів, адже війна іде досі, а це означає, що кількість не дорівнює якості. При обранні Папи засідання лише одне. Але воно епохальне. Тому обрання неналежних критеріїв для порівняння лише призводить до певних думок про походження та витоки позицій автора. Причому таких позицій і аргументів різних авторів можна зустріти чимало.

Але справа у розумінні сутності наступництва і шанобливому ставленні до попередників, повазі до інституційної системи взагалі.

Нагадаю, що, наприклад в Японії, існує така процедура як амакударі.

Амакударі — перехід високопосадовців, що пішли у відставку або на пенсію на ключові пости до транснаціональних корпорацій, банків, приватних компаній.

Дана категорія осіб:

·  знає, як саме досягати поставлених цілей;

·  має значний досвід та авторитет;

·  має багаторічний досвід ефективного управління великими колективами;

·  має досвід вирішення стратегічних завдань.

Більше того, в умовах України потрібно відверто визнати, що саме  Президенти України мають значний комунікаційний потенціал, а головне — ресурси та особистий авторитет для спілкування із представниками різни кіл суспільства та міжнародних організацій, значні ділові та репутаційні ресурси, в тому числі в політичній та бізнес сфері.

Для чого це все? А це гарантує ефективне управління великими бізнес-корпораціями, врахування та лобіювання їх інтересів при формуванні державної політики.

Так, визначальним вектором руху під час амакударі є рух із політики до бізнесу, а не навпаки, як в нашій країні. Але в цілому, потрібно плекати власні традиції, враховуючи позитивний передовий досвід, зокрема і амакударі.

А головне: потрібно дослухатись до академіків, адже попередник (якщо він не зрадник і не вчинив злочини проти держави) зазвичай може стати гідним радником і опорою. Чинний Президент України має підвищувати авторитет попередніх президентів, адже з часом він теж стане попередником.

Потрібно закладати фундамент для довіри, наступництва як визначальні принципи поважного та гідного ставлення до інституту президенства.

Про автора

Close