© Володимир ЛІПКАН | 2404.2026-1109.2026

 

ЄВГЕН КОНОВАЛЕЦЬ: ДУХОВА СУВЕРЕННІСТЬ СТРАТІАРХА

(Історико-біографічний епос)

Найгостріша публіцистична частина глави, де Професорський Розум автора, на засадах концептуальних положень розробленої ним теорії геостратегії Української Держави, проводить запеклий Realpolitik-аналіз прогавлених наказів історії. Поема таврує федеративну грамоту Скоропадського з Москвою від 14 листопада 1918 року як акт зради і прямо зшиває цей параліч волі з катастрофами нашого часу — здачею Криму, прорахунком на Чонгарі та штурмом Гостомеля. Фінал проголошує тріумфальне взяття Києва Стрільцями 14 грудня як хронотоп пророку.

---

Розділ IV.

Війна Австро-Угорської імперії та народження Стратіарха 

Глава 2. Державоренесанс та удар по популізму

Частина 2. Історичний трибунал: від Скоропадського до Чонгару

У чому суть поразки демагогів полягала?

Чому гетьманську владу УНР проспала?

Чому не надало наказ про повну ліквідацію

І знищення всіх проявів ерозії, капітуляції?

 

Таке ж питання ми до влади маємо,

Коли про Крим і Маріуполь ми історію вивчаємо.

Ніхто наказ суворо й чітко не віддав:

Тож знову шанс на мирний розвиток пропав.

 

Подібність тут і до інших владців палає,

Бо про Чонгар і шашлики країна добре пам’ятає!

Там популізм та серіали знову армію скували,

Допоки танки московитів Київ штурмували!

 

Такі криваві прорахунки ми не вперше бачимо,

За вернісаж розваг ми кров’ю платимо… а чи пробачимо?!

Проспали наступ на Чонгарі і Гостомель ледь не втратили,

Кого у результаті прорахунків цих ми звинуватили?

 

Бодай це колесо історії ще раз крутнеться,

Аби в мізках еліт можливо десь і щось перевернеться.

Не треба нам чекати на сторонню допомогу,

Державність наша — щира воля нації, Творіння Бога!

 

І хоч розформував пан Скоропадський курінь мілітарний,

Полковник Коновалець не полишив шлях монументальний.

У Білій Церкві знов загони Січових Стрільців він згуртував,

Залізний вишкіл для майбутніх битв він наполегливо кував!

 

У листопаді Гетьман Скоропадський зрадив суверенний рух,

З Москвою підписав він федерацію і вигорів наш вільний дух!

Підняв Полковник догори багнети на запеклий бій,

Щоб грудень вирок виніс свій для хижих дій і мрій!

 

Прогавлення такого слушного моменту:

Це — доля випадку чи  мить експерименту?

Збентеження і лячність мозок Києву скували,

Бо як тоді, так і тепер, наказ для захисту НЕ ДАЛИ!

 

Проте разючість й гнучкість помислів й менталітету —

Складає інші пазли до нового вже сюжету:

Національні цінності, ідеї, велич Української Держави —

Такі по суті замисли були у Скоропадського і справи.

 

Він відновив військове формування Січових Стрільців,

Волів еліту сотворити він зі справжніх фахівців.

Однак супротив, власні чвари, внутрішні незгоди —

Посіяли зневіру в голові Гетьмана, смуток непогоди.

 

Він обіцяв на сторожі державності стояти,

Бо самостійність й незалежність варто захищати!

Утім ся незалежність — рівно суверенітет,

Не становитиме розмінний з кимось елемент.

 

Тож Скоропадський грамотою від 14 листопада,

Почав занепад суверенітету, влади — ЗРАДА!

Ця псевдофедерація із більшовицькою Росією —

Знаменно-гіркою ввіках повстала негативною подією.

 

Державність незалежну вічно боронити,

Лише народу власному одвічно будемо служити,

Ні пан, ні лях, ні австроугр, ні, Боже збав, москаль —

Для них державність українська — кістка в горлі і завжди печаль!

 

Тому ж і Коновалець вправно відхилився,

Від гетьманату він чимдуж подалі опинився.

Підтримав він повстання Директорії —

Це приклад мужності і вічності історії.

 

Тут Коновалець в лідера трансформувався

Тож з ласки Бога і порад він не цурався.

Осадний корпус швидко з добровольців утворив,

На фронті того часу — справжній це прорив!

 

14 грудня 1918 року:

Тут Коновалець — справжній геній й хронотоп пророку!

Війська стрілецькі врешті взяли Київ, зрозуміли,

Дорогу незалежності Державі Українській знов відкрили!