СТРАТІАРХ
Стратіарх [Stratiarh, termin V. A. Lipkana]
(скороч. від стратегічний архітектор, дав.-гр. στρατηγία, стратегія — мистецтво полководця, + лат. stratum — прошарок + грец. ἀρχή — „влада”, тобто „влада небагатьох”) — еліта суспільства, творці, які внаслідок еволюції стратегічної культури в рамках соціальної системи, утворили нову форму історичної конфігурації, набувши статусної та функціональної індивідуальності внаслідок процесів внутрішньої диференціації соціальної системи з утворенням унікальної системної аналітичної структури, яка різниться від інших управлінських систем. С., будучи проявом стратегічної меритократії, реалізують наступні функції:
1) формують геостратегію та на її основі секторальні стратегії державної політики;
2) розробляють ментальні моделі, переконання, наративи, соціо-культурні конструкти;
3) дієво втілюють їх в життя через формування механізмів реалізації різноманітних національних (у тому числі секторальних) стратегій;
4) визначають рівень статусної асиметрії міжнародних акторів, відтворюючи та враховуючи глобальні зміни силового балансу на етапі трансформаційних перетворень на загальносистемному рівні. У сфері інфраструктури С. генерують і конструюють інфраструктурний ландшафт у широкому його розумінні, включно із сакральним ландшафтом і гуманітарною аурою нації.
Результатом діяльності Стратіархів у сфері державної інфраструктурної політики є: відчуття належності, суб’єктивне ототожнення реалізації власних стратегічних національних інтересів із функціонуванням ефективної системи національної інфраструктури, інфраструктурним ландшафтом, власним добробутом із наданням життєво важливих послуг державою, відчуття своєї духовної причетності до сакрального ландшафту, ідентифікацію себе творцем інфраструктурних стратегій, архітектором стратегічного майбуття держави на засадах стратегічної переконливості і стратегічної ясності.
Термін розроблено професором Ліпканом В. А.
Ліпкан В. А. Стратегія державної інфраструктурної політики України: словник. Київ: В. А. Ліпкан, 2023. 252 с.