Дорога

© Володимир Ліпкан

11 червня 2023 р.

Мені наснилася дорога,

Яке веде у забуття,

Така відчутна насторога:

Дорога — мірою в життя.

Ні куди, ані звідки, я не знаю…

То шлях одвічний в небуття.

Я проминаю ту дорогу,

Яка веде у забуття.

Десь, вогник в степі хутко гасне,

Десь, майоріє диму височінь.

Така підласа і прекрасна,

Дорога — кроком в далечінь.

Там мати з батьком на німім порозі,

Стоять з журбою на очах.

А біля них, із сумом, на дорозі

Літають тіні пращурів в вітрах.

Чумацький шлях, вже не дорога:

То — мрія, горизонт, межа доби.

Така одвічно кепська засторога

Дорога є, а де є ти?

Дорога є, на тебе вже чекає.

Пройди свій шлях з метою у очах.

Хай хто і як там чубиться і  нарікає,

Дорога є — і вибір долі на твоїх плечах!